Активісти встановили мистецьку інсталяцію біля пам'ятника радянським солдатам у Варшаві

Це українські прапори і хрести з іменами жертв російської агресії.

Про це сповістили BBC News Ukrainian.

Тепер російський посол у Польщі Сергій Андрєєв для того, аби на День перемоги 9 травня покласти квіти до пам'ятника буде змушений пройти символічними вулицями знищеного Маріуполя, повз розбомблені будинки Бучі, Ірпеня, Херсону.

Активісти переконані, що таким чином посол змушений буде "побачити ціну, яку українці платять за варварства країни, яку він представляє".

Андрєєв публічно заперечує геноцид в Бучі та вбивства в Маріуполі та інші злочини Росії в Україні.

Тому активісти організували йому своєрідну "пастку" – замість традиційної картинки з покладання квітів, йому доведеться перетнутися з реальністю у вигляді наслідків війни Росії в Україні.

 

Теми

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".

Чернівці-1989. За лаштунками першої "Червоної Рути"

35 років тому у Чернівцях відбулася подія, що змінила культурний ландшафт нашої країни. Незалежність України почалася із співочої революції на стадіоні "Буковина" та виверження нової непідцензурної музики – музики протесту.