У Львові показали врятовані ікони з Бахмута

Побачити ікони можна в гарнізонному храмі Петра і Павла.

Як повідомляє кореспондент "Еспресо.Захід", у вступному слові отець-настоятель Гарнізонного храму апостолів Петра і Павла Тарас Михальчук, зазначив, що врятування ікон – це також перемога, адже показує, що "українці є високодуховною нацією, яка вірить в Бога".

Військовослужбовці Тарас Тимчишин і Андрій Очкус знайшли чотири ікони у бахмутській багатоповерхівці напередодні Великодня.

"Територія на якій ми були, вона була легкодоступною для ворога. Після наказу знайти спостережний пункт, ми вирушили у багатоповерхівку, щоб знайти там правильне місце. Зайшли і подивилися, чи немає ворога. Виходячи з квартири, ми помітили частину рамки. Почали діставати і побачили ікону, потім виявили ще три. Все це було напередодні Великодня. Для нас це було як диво. У подальшому ці ікони служили нам щитом, який закривав від обстрілів. Я вважаю, що це було дійсно диво. Цей будинок згорів, а ікони ми змогли врятувати, жертвуючи собою під час обстрілів, щоб винести їх. А тепер всі охочі можуть на них подивитися", – сказав Тарас Демчишин.

 

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.