Київські митники вилучили сокири часів Русі та козацької доби

Старовинні сокири без топорища з ознаками старовини митники виявили у трьох посилках. Вони були задекларовані як декоративні.

Про це повідомили у Київській митниці, пише Вечірній Київ.

Знахідки спрямували на експертизу до Національного військово-історичного музею України для встановлення належності їх до культурної цінності. Як визначили експерти, три виявлені митниками предмети — автентичні старовинні сокири з кричного заліза, до того ж — археологічного походження.

Виготовлені артефакти за допомогою ручного кування та ковальського зварювання з використанням технологій доіндустріального періоду. У них досі гострі леза, які зберегли первинну конфігурацію, і є сліди часткової реставрації.

Найбільшу з виявлених сокир, довжиною 20,5 см, визначено як сокиру доби козацтва, під умовною назвою "горбач". З одного боку полотна на ній проставлене майстрове клеймо. Вік артефакту — XVI-початок XVII століття. Цю важку робочу сокиру пов'язують з лісорубними або теслярськими роботами.

Дві менших сокири експерти визначили як робочі, теслярські сокири доби Київської Русі — X-XIII століть. Судячи з конструкції сокир (подовжений вирізний обух та відтягнуте донизу лезо), ймовірно, їх могли використовувати також як бойову зброю.

Оскільки дозволу Міністерства культури на вивезення культурних цінностей за кордон не було, знахідки вилучили до винесення судом відповідного рішення.

 

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.