АНОНС: Лекція "Анна Франко-Ключко: голос пам’яти і ностальгії"

7 серпня ЇЇЛЕКТОРІЙ "Творчині української дійсности" запрошує на лекцію Наталі Тихолоз "Анна Франко-Ключко: голос пам’яти і ностальгії".

Анна Франко-Ключко (1892–1988) – українська письменниця і мемуаристка, донька Івана Франка, на долю якої у вирі подій кривавого ХХ ст. випало багато випробувань. Улітку 1914 року вона покинула рідний дім молодою дівчиною, і все її подальше життя у той чи той спосіб було пов'язане з емігрантським статусом. Художньо-публіцистичний доробок Анни Франко-Ключко представлений жанрами автобіографічних оповідань, нарисів та мемуарів, які давали змогу оперативно і відкрито реагувати на пережиті події, розповідати про власний досвід, дійсні факти і реальних людей, передавати особисті спостереження та власний внутрішній світ.

У своїй сукупності художні і публіцистичні тексти Анни Франко-Ключко складають розлогу історію життя самої письменниці, "одіссею" емігрантки, джерелом для написання якої слугували чи то спогади про роки прожиті в Україні, чи то уже події з емігрантського життя авторки, які у цілості демонструють велику драму покоління, тяжким карбом для якого стала поразка національно-визвольних змагань початку ХХ ст. У психоаналітичному вимірі літературна творчість Анни Франко-Ключко є спробою вийти поза межі можливого: це спосіб повернутися додому (уявно у мріях, спогадах і фантазіях), коли насправді повернутися туди було не можна.

Питання до обговорення:

- Родинний дім як рай і пекло: психобіографічні домінанти
- Війна як точка неповернення і початок "одіссеї" Анни Франко-Ключко
- Комплекс емігрантки і (не)повернення додому (і до Дому)
- Анна Франко-Ключко: у тіні батька і "битва" за батька
- Ностальгія як продуктивний чинник творчости і самоствердження Анни Франко-Ключко і жіночі організації Канади і США

Лекторка – Наталя Тихолоз, кандидатка філологічних наук, старша наукова співпробіниця, директорка Інституту франкознавства і докторантка кафедри української літератури ім. акад. Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка, головна редакторка сайту "Франко: Наживо".

Захід відбуватиметься в прямому ефірі.

Коли: 7 серпня, 18:00

Де: zoom, пароль: 065775 

 

Як витримати тиск КДБ і навіть його висміювати? Досвід Натана Щаранського із книжки "Не злякаюся зла"

У травні 2025 році, через майже 40 років з дня написання, книга радянського дисидента Натана Щаранського "Не злякаюся зла" вийшла українською мовою. Уперше вона була надрукована англійською у 1988-му. У передмові до українського видання Щаранський, який за ці роки встиг стати відомим політичним та державним діячем в Ізраїлі, зазначив: в Україні книга повертається до свого початково призначення — допомагати людям у боротьбі.

Соратник Скоропадського, ідеолог гетьманського руху: до 150-річчя Сергія Шемета

150 років тому, 6 червня 1875 року на Полтавщині народився Сергій Шемет – борець за незалежність України у ХХ столітті; діяч "Просвіти", "Братства Тарасівців", "Лубенської республіки", Української Народної Партії, один із засновників Української Партії хліборобів, співфундатор позапартійної організації "Український союз хліборобів-державників"; журналіст, співредактор журналу "Хліборобська Україна"; особистий секретар гетьмана Павла Скоропадського; брат Володимира і Миколи Шемета.

"Кросворд" для ОУН. Спецоперація кдб

Одним із головних завдань кдб було недопущення єдності в середовищі українських емігрантських організації. Для цього постійно вдавалися до проведення всіляких так званих активних заходів. Метою було розсварити українців, скомпрометувати лідерів і зрештою домогтися знищення однієї або кількох організацій чи хоча б зменшення їхньої активності. Наочним прикладом того, як це розроблялося і діяло на різних етапах, є спецоперація кдб "Кросворд", спрямована проти різних течій ОУН.

Російська православна церква і КДБ: факти

Існує думка, що нинішні проблеми в Російської православної церкви пов'язані винятково ключно з особистістю її патріарха Кирила Гундяєва, і якщо його не стане, то все у Московському патріархаті може змінитися на краще. Однак, чи це дійсно так? Чи справді проблеми цілої системи зосереджені в одній людині? Очевидно, що РПЦ переживає глибоку кризу. Але якими є її суть і причини?