АНОНС: Лекція "Анна Франко-Ключко: голос пам’яти і ностальгії"

7 серпня ЇЇЛЕКТОРІЙ "Творчині української дійсности" запрошує на лекцію Наталі Тихолоз "Анна Франко-Ключко: голос пам’яти і ностальгії".

Анна Франко-Ключко (1892–1988) – українська письменниця і мемуаристка, донька Івана Франка, на долю якої у вирі подій кривавого ХХ ст. випало багато випробувань. Улітку 1914 року вона покинула рідний дім молодою дівчиною, і все її подальше життя у той чи той спосіб було пов'язане з емігрантським статусом. Художньо-публіцистичний доробок Анни Франко-Ключко представлений жанрами автобіографічних оповідань, нарисів та мемуарів, які давали змогу оперативно і відкрито реагувати на пережиті події, розповідати про власний досвід, дійсні факти і реальних людей, передавати особисті спостереження та власний внутрішній світ.

У своїй сукупності художні і публіцистичні тексти Анни Франко-Ключко складають розлогу історію життя самої письменниці, "одіссею" емігрантки, джерелом для написання якої слугували чи то спогади про роки прожиті в Україні, чи то уже події з емігрантського життя авторки, які у цілості демонструють велику драму покоління, тяжким карбом для якого стала поразка національно-визвольних змагань початку ХХ ст. У психоаналітичному вимірі літературна творчість Анни Франко-Ключко є спробою вийти поза межі можливого: це спосіб повернутися додому (уявно у мріях, спогадах і фантазіях), коли насправді повернутися туди було не можна.

Питання до обговорення:

- Родинний дім як рай і пекло: психобіографічні домінанти
- Війна як точка неповернення і початок "одіссеї" Анни Франко-Ключко
- Комплекс емігрантки і (не)повернення додому (і до Дому)
- Анна Франко-Ключко: у тіні батька і "битва" за батька
- Ностальгія як продуктивний чинник творчости і самоствердження Анни Франко-Ключко і жіночі організації Канади і США

Лекторка – Наталя Тихолоз, кандидатка філологічних наук, старша наукова співпробіниця, директорка Інституту франкознавства і докторантка кафедри української літератури ім. акад. Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка, головна редакторка сайту "Франко: Наживо".

Захід відбуватиметься в прямому ефірі.

Коли: 7 серпня, 18:00

Де: zoom, пароль: 065775 

 

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.