В Україні запровадять єдиний загальноосвітній курс історії

Міністерство освіти і науки затвердило концептуальні засади реформування історичної освіти в школі, які передбачають запровадження єдиного загальноосвітнього курсу історії.

Про це йдеться в наказі МОН №1072 від 30 липня 2024 року.

У документі, зокрема, йдеться, що потреба реформування історичної освіти в школах зумовлена широкомасштабним вторгненням росії в Україну, яке розпочало новий етап глобальної історії та викликало разючі зміни в українському суспільстві та геополітичній і культурній ситуації в Європі та всьому світі.

Документ містить концепцію шкільної історичної освіти й визначає мету, завдання й зміст історичної освіти та організацію і структуру курсу історії в школі.

Виходячи з оновлених підходів до предмета, у МОН наголосили на потребі запровадження єдиного загальноосвітнього курсу історії, бо історія України є невід'ємним складником європейської та загалом світової історії. Тому замість "Історії України" та "Всесвітньої історії" пропонується запровадити курс "Історія" (інші можливі назви: "Історія: Україна і світ", "Історія України та світу").

Відповідно до концептуальних засад, вивчення історії має відбуватися за концентричним принципом у межах 6 циклів: ознайомлювального і фрагментарного у початковій ланці, пропедевтичного сюжетного та проблемно-тематичного – в базовій школі та профільно-адаптаційного та профільного – у старшій школі.

Ще однією важливою складовою оновлення вивчення історії в школах є вивчення громадянознавчої тематики безпосередньо через історичний матеріал.

Пропонується запровадити спеціальні історичні курси для профільної середньої освіти: історичну географію, локальну / регіональну історію, інтелектуальну історію, історію культури, історію етнічних та/або релігійних громад, історію й досвід виживання / протистояння тоталітарним режимам, Імперіям під час війн тощо.

Для профілів інших спрямувань можливі спеціальні курси, пов'язані з історією наукових відкриттів, технічних винаходів. фінансів та економіки, збереження довкілля тощо.

 

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.