АНОНС: Онлайн-дискусія "Маніпуляції ідентичністю. Чого (не)навчає історія?"

Освітня платформа "У пошуках ідентичності" запрошує 22 травня о 19:00 доєднатися до онлайн-дискусії "Маніпуляції ідентичністю. Чого (не)навчає історія?".

Про це інформує ГО "Культурний Проект".

Ми сьогодні обороняємо не лише наші кордони й територію від загарбників, але й право бути українцями. Ворог застосовує метод "випаленої землі" та знищує все, що є запорукою формування української ідентичності. На окупованих територіях росіяни відразу використовують перевірені способи впливу на людей, намагаються "перевиховати" дітей та підлітків.

Одна з технологій — це викривлення картинки минулого та адаптація під свої сучасні потреби. Тобто історія виступає знаряддям маніпуляції ідентичністю. Нам же треба навчитися використовувати історію як інструмент захисту.

Під час дискусії обговять такі питання:

  • Яких концепцій ідентичності ми дотримуємося?
  • Ідентичність — це статичне чи динамічне явище?
  • Які є технології фальсифікації/підміни ідентичності та як ми можемо їм протистояти?
  • Чи можливо керувати власною ідентичністю?
  • Як побудувати захист індивідуальної та колективної ідентичності?

Запрошені експерти:

Тарас Кононенко — доктор філософських наук, завідувач кафедри історії філософії Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Микола Рябчук — кандидат політичних наук, провідний науковий працівник Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАНУ, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2022 року.

Доєднатися до події можна за цим лінком.

 

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.