IN MEMORIAM: На фронті загинув син співавтора тексту Декларації про державний суверенітет України Георгій Шовкошитний

Біля села Мала Токмачка Запорізької області 1 вересня загинув командир протитанкового взводу Георгій Шовкошитний – молодший син письменника, народного депутата 1-го скликання Володимира Шовкошитного.

Про це повідомив батько Володимир Шовкошитний, письменник і видавець, співавтор тексту Декларації про державний суверенітет України, народний депутат I скликання Верховної Ради незалежної України, ліквідатор аварії на ЧАЕС, організатор і один із учасників перепоховання із Сибіру до Києва останків політв'язнів радянського режиму Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого.

""Якщо хтось думає, що загинути за Україну – це найстрашніше, то він/вона точно не батько, не мама, не вдова і не дитина загиблого Воїна. Першого вересня біля н.п. Мала Токмачка загинув наш молодший син, командир протитанкового взводу Георгій Шовкошитний. З першого дня повномасштабного вторгнення він пішов у ТРО, а з 22 квітня 2022 так само добровільно – в ЗСУ. Воював під Бахмутом, під Авдієвкою, на Сумщині. Загинув на Запорожжі, як справжній Козак!", – написав у мережі Facebook його батько Володимир Шовкошитний.

Георгію був 41 рік. Мав військове звання – лейтенант.

 

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.