У Києві вперше пройде фестиваль "Фундамент: історії про культуру"

14–17 листопада у Національному центрі "Український Дім" пройде літературний фестиваль "Фундамент: історії про культуру".

Про це пише Читомо.

"Настав час читати глибше — час для критичного аналізу, вдумливих розмов і нішевих фестивалів. І це не пропозиція для вузької аудиторії, а запрошення для всіх охочих краще розібратися у питаннях нашої історії та культури, які сьогодні хвилюють кожного. Нині ми точно знаємо, що саме вони складають справжній фундамент розвитку суспільства", — кажуть організатори фестивалю.

Кураторки фестивалю —  головна редакторка видання "Сенсор" Анастасія Євдокимова та головна редакторка журналу The Ukreinians Богдана Неборак.

Фокусна тема фестивалю — модернізація як процес оновлення культури й суспільства, з акцентом на епоху модернізму. На вибір теми кураторок надихнуло перевидання класичної праці літературознавиці Соломії Павличко "Дискурс модернізму в українській літературі". 

Захід матиме чотири складові: тематичні виставки, курована книжкова виставка-продаж, публічні події та новаторські спецпроєкти.

Тема фестивалю буде репрезентована у виставках, одна з яких присвячена "Універсальному журналу", що видавався у Харкові у 1928-29 роках, а інша — постаті Соломії Павличко. Фестивальні публічні події будуть сфокусовані на книжках про культуру, розкриють тенденції у різних сферах культури й мистецтва, обʼєднають митців, видавців, інтелектуалів у розмові довкола книжок.

Курована виставка-продаж представить видання українських видавництв та культурних інституцій за останні 2,5 роки. Книжкові стелажі будуть розташовані у спільному просторі — їх спроєктує художниця Катею Лібкінд.

У блоці спецпроєктів будуть презентовані колекція букіністики й добірка мистецького самвидаву від кураторів книгарні "Фундамент". 

У просторі фестивалю працюватиме й дитяча секція із презентаціями, обговореннями, читаннями, захопливими майстер-класами від "БараБуки". 

На відкритті фестивалю 14 листопада о 18:00 відбудеться публічна розмова про суспільний запит на знання про культуру. У назву цієї дискусії поклали слова Соломії Павличко: "Культуру не можна переписати, але можна перечитати". На події говоритимуть директорка Українського Дому Ольга Вієру, кураторки фестивалю Анастасія Євдокимова й Богдана Неборак, голова УКФ Наталя Кривда, директор Українського інституту Володимир Шейко, співзасновник книгарні "Фундамент" в Українському Домі Андрій Онищенко та модератор обговорення Олексій Ананов.

Програму фестивалю можна переглянути на сайті.

 
Теми

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.