Заповідник "Поле Полтавської битви" планують перетворити на музей Гетьманщини

Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики рекомендує перепрофілювати Державний заповідник "Поле Полтавської битви" на мазепинський музей Гетьманщини.

Про музей повідомив представник Полтавського офісу УІНП Олег Пустовгар.

У жовтні Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики працював на виїзному засіданні у Полтаві. Нардепи приїхали до міста, аби поговорити про необхідність знесення імперських пам'яток та популяризації української історії.

За підсумками виїзного засідання Комітет надав кілька рекомендацій Мінкультури, Полтавській ОВА та Полтавській міськраді. Одна з них – перепрофілювати заповідник "Поле Полтавської битви" на вул. Шведська могила.

"Міністерству культури та стратегічних комунікацій, Українському інституту національної пам'яті, Полтавській обласній військовій адміністрації, Полтавській міській раді опрацювати питання перейменування Державного історико-культурного заповідника "Поле Полтавської битви" та концептуального перопрофілювання його експозицій, які б окреслювали період ранньомодерної держави Гетьманщини (офіційна назва "Військо Запорізьке"), правління гетьмана Івана Мазепи та дипломатичні аспекти функціонування козацької державності, в т.ч. Гадяцьку угоду гетьмана Івана Виговського та україно-шведський союз між гетьманом Іваном Мазепою та королем Карлом ХII", - йдеться у тексті рекомендацій. 

Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики також спрямував свої рішення та рекомендації про усунення з публічного простору Полтавської міської громади споруд звеличення російського імператора Петра I та званої "слави руского оружія" в Полтавській битві.

Полтавська ОВА та міськрада мають розглянути рекомендації та поінформувати Комітет про стан виконання до 1 березня.

 

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.