У Полтаві демонтують три імперських пам'ятники

Йдеться про Монумент Слави, пам’ятник захисникам Полтави і коменданту фортеці Келіну та пам’ятник на місці відпочинку Петра I.

Про це повідомив регіональний представник Українського інституту нацпам'яті Олег Пустовгар.

17 жовтня у Полтаві відбулося виїзне засідання Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики. На засіданні нардепи та представники міської й обласної влади обговорили створення кластера російської монументальної пропаганди на території музею Полтавської битви. Це передбачає можливе перенесення пам'ятників Келіну та місця відпочинку Петра I й Монумента Слави на територію музею. 

До Міністерства культури та інформаційної політики подані необхідні документи, щоб пам'ятники Келіну та місця відпочинку Петра I вивести із переліків культурної спадщини. Надалі ці пам'ятники Мінкульт може вивести із реєстрів, після цього Полтавська міськрада розгляне рішення про їх усунення з публічного простору.

Процедура для демонтажу Монумента Слави є складнішою та тривалішою, адже він є пам'яткою національного значення. Мінкульт має звернутися до Кабінету Міністрів України з пропозицією вивести Монумент Слави із реєстру пам'яток національного значення. Наразі такого звернення від Мінкульту до Кабміну не було. Якщо ж Мінкульт подасть таку пропозицію, то Кабінет Міністрів може її розглядати впродовж року. Якщо ж Монумент Слави все-таки демонтують, то на його місці має бути новий пам'ятник, який саме ‒ обиратимуть на конкурсі. 

Також на засіданні Комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики обговорили перепрофілювання музею Полтавської битви на музей Гетьманщини,  в якому  могли б бути представлені експозиції про дипломатію козацької держави. Зокрема, про Гадяцьку угоду гетьмана Івана Виговського та україно-шведський союз між Карлом XII та Іваном Мазепою.

 
Фото Володимира В'ятровича

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.