Експозицію Музею історії Полтавської битви доповнили документами зі шведських архівів

У музеї історії Полтавської битви презентували оновлений розділ експозиції "Прутський похід 1711 року".

Про це пише Суспільне.

Експозицію доповнили відцифрованими документами початку ХVIII століття, які надала дослідниця шведських архівів Марина Траттнер.

"Десь з 90-х років у нас була частина тут присвячена саме битві на річці Прут. Ми вперше звернулися до цієї теми, але досліджували зрозуміло по яких джерелах. Це були листи і папери Петра І, праці Соловйова, праці Артамонова – російських істориків. Навесні Марина Траттнер запропонувала поновити цю частину експозиції, оскільки вона віднайшла чимало документів", — розповіла заступниця директора заповідника "Поле Полтавської битви" Людмила Шендрик.

Це – карти, плани битв, свідчення учасників подій, переписи листів, а також дипломатичне листування Швеції, Польщі, Туреччини, Англії, Нідерландів і Франції.

"Відсканувати це вимагає шалених ресурсів і фінансів, і ресурсів в сенсі людей. У архівістів не було часу на це, адже це було незаплановано. Я їм пояснила, що у нас вивезли цінні документи до Росії, і наших вчених не допускають до вивчення цих документів. А те що спростовувало пропаганду або суперечило — знищили", — розповіла дослідниця шведських архівів Марина Траттнер.

Прутський похід відбувся на чолі з Петром І на південь України та у Молдову під час Московсько-турецької війни. Він завершився поразкою Московського царства і підписанням Прутського мирного договору.

 

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.