IN MEMORIAM: В окупованому Криму помер бандурист Остап Кіндрачук

У ніч на 18 грудня в окупованому Криму відійшов у вічність 87-літній бандурист Остап Кіндрачук.

Про це повідомив Роман Коваль, Президент Історичного клубу "Холодний Яр".

"Ще у вересні він грав на Набережній у Ялті, продовжуючи муляти око ФСБ. На нього окупанти не раз тиснули, ганяли з Набережної, але люди ставали на захист", – написав Роман Коваль.

Остап Кіндрачук народився у селі Котиківка, Івано-Франківщина. Дитинство провів у Карпатах.

Згодом поїхав до Казахстану, де працював на тракторі. Ледь не втративши руку від обморження, виїхав до Ялти на лікування і залишився там. Працював моряком у місцевому порту. Далі вступив до Батумського морехідного училища на штурманське відділення та став капітаном. У море ходив 35 років.

У 1955 році почав грати на бандурі. Навчався у керівника капели бандуристів при клубі медпрацівників у Ялті, історика кобзарства та засновника музею бандури в Ялті Олексія Нирка.

До 1985 року був солістом Кримської народної капели бандуристів ім.Степана Руданського. Втративши роботу в порту, з 1993-го почав грати на вулицях Ялти. Збирав книги про козацтво та історію України, досліджував кобзарство.

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.