IN MEMORIAM: На війні загинув вчитель історії з Полтавщини Павло Черниш

Павло Черниш загинув 4 грудня на Донеччині під час виконання бойового завдання.

Про це повідомив директор спортивної школи Кам'янопотоківської громади ітовариш полеглого Ян Білоус.

До повномасштабної війни Павло Черниш працював вчителем історії у Кам'янопотоківському ліцеї. Був одним із засновників кременчуцької партії "Наша Україна". 

"Патріот з великої букви... Його любов до дітей була безмежною", — написав Ян Білоус.

Павло Черниш мав звання головного сержанта. Воїнові було 55 років. 

"Коли ти певен, що тебе пам'ятають, у тебе вірять, на тебе покладають надії, ти стаєш сильнішим, відчуваєш себе потужним, для тебе немає нічого не можливого. Дякую, Кам'янопотоківському ліцею, що пам'ятаєте, вірите, любите і чекаєте. Люблю вас усіх! Обіймаю. З вашою підтримкою, переможемо. Слава Україні!!! Слава нації!!! Україна, понад усе!!!" ,– писав Павло Черниш на своїй сторінці в Instagram.

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.