Активісти закликають зупинити будівництво на місці Палацу гетьмана Розумовського

На території об'єкту археологічної спадщини - фундаментів Палацу Кирила Розумовського VХІІІ століття відновились будівельні роботи.

Про це повідомив пам'яткоохоронець Дмитро Перов.

"Попри відкрите кримінальне провадження ТОВ "Собі" відновив роботи з будівництва офісного центру, за адресою: вул. Мазепи, 3в. Тут, на початку минулого року віднайшли унікальну археологічну знахідку - фундаменти палацу останнього українського гетьмана, Кирила Розумовського. Тоді ж будь-які роботи на обʼєкті зупинили, а Національна поліція України відкрила кримінальне провадження", - написав на своїй сторінці у Фейсбук 14 лютого Дмитро Перов.

Силами місцевих мешканців самовільне будівництво на фундаменті Палацу гетьмана Кирила Розумовського 1799 року призупинили, але забудовник встиг пошкодити стіну Інженерних служб Київської фортеці 1853 року, що розташована на території памʼятки.

Задля уникнення подібних ситуацій на майбутнє заплановано демонтаж будівельного паркану довколо памʼятки. Також активісти створили петицію про зупинення будівниутва на місці палацу.

Натомість, у Департаменті охорони культурної спадщини КМДА заявили, що пам'ятці нічого не загрожує, а на місці ведуться підготовчі роботи до реставрації:

"Наразі розпочато підготовчі роботи до проведення реставраційно-протиаварійних робіт на пам'ятці. Залишки фундаментів буде музеєфіковано та відкрито доступ для жителів та гостей міста", — пояснили у ДОКС.

Кирило Розумовський - останній гетьман козацької України (1750-1764). У 1780-х роках на території Печерської фортеці у Києві він будує розкішний палац, який надалі будуть ввжати втраченим. Лише в березні 2024 року під час проведенні земляних робіт його дивовижним чином віднайдуть археологи у дворі одного зі столичних будинків на вулиці Івана Мазепи, 3-В. Після детальних досліджень і порівняння карт - гіпотеза щодо автентичності знахідки підтвердилася. Департамент охорони культурної спадщини КМДА видав припис із вимогою повністю зупинити роботи, а Київська міська прокуратура відкрила кримінальну справу. 

Фундаменти Палац гетьмана Кирила Розумовського - є унікальною археологічною знахідкою. Це єдиний, збережений до сьогодні, фрагмент козацької палацової архітектури на території міста Києва. 

 

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.