У Києві планують створити Музей монументальної пропаганди СРСР

Національний комплекс "Експоцентр України" оголосив конкурс на дослідження радянської спадщини ВДНГ, що стане основою для створення Музею пропаганди

Про це повідомили на сайті ВДНГ.

У конкурсі можуть взяти участь експерти з досвідом роботи з культурною спадщиною, а також дослідники, які реалізовували візуальні та аналітичні проєкти, присвячені культурі та мистецтву СРСР.

"Вони надаватимуть професійні рекомендації щодо переосмислення комплексу в межах процесів декомунізації та деколонізації, що допоможе сформувати концепцію майбутнього музею", - пояснили в заяві "Експоцентру України".

Ідея створення музею виникла ще у 2016 році. З 2014 року в Україні розпочався процес декомунізації, а з 2022 року активно розгортається процес деколонізації. Зазначається, що ще у 2008 році 19 об'єктів "Експоцентру" внесли до Державного реєстру нерухомих пам'яток як комплексну пам'ятку архітектури та містобудування місцевого значення. А у 2021 році кабінет міністрів змінив її статус на національний.

"Дослідження радянської історії ВДНГ та створення Музею монументальної пропаганди допоможе поєднати охоронну спадщину з її переосмисленням. Адже радянська історія комплексу закладена в його архітектурі: павільйони, споруди та символіка вже є частиною майбутньої експозиції. Ці пам'ятки не зазнали змін в радянський період — вони від початку створювалися саме такими. Саме тому ВДНГ є логічним місцем для музею", - зазначили на сайті ВДНГ.

Національний комплекс "Експоцентр України" — єдина державна виставкова установа України. Тут проходять міжнародні та національні виставки і ярмарки, організовують культурні фестивалі.

З умовами участі у мистецькому конкурсі "Дослідження історії та концепції ВДНГ як типу радянського ідеологічного простору" можна ознайомитися за посиланням.

 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.