IN MEMORIAM: Померла директорка Музею історії Києва Діана Попова

У віці 47 років пішла з життя генеральна директорка Музею історії Києва, кандидатка історичних наук Діана Попова.

Діана Попова залишила повідомлення, яке після її смерті опублікував її чоловік Олексій Лушніков у Facebook.

"Привіт усім. Пишу руками чоловіка. Так вийшло, що мій життєвий шлях на Землі закінчився. Я боролася як могла, але всесвіт сказав досить. Тримаючи за руки свого чоловіка я пішла під час Песах (мабуть, моє єврейське коріння на 25% зіграло тут головну роль). Вибачте якщо когось образила, не тримайте зла на мене. Я вдячна всім хто був в моєму житті. Люблю вас всіх. Сподіваюсь бути янголом охоронцем для своїх близьких", — йдеться у повідомленні.

Тривалий час Діана Попова боролася з онкологією.

Діана Попова закінчила Київський Національний університет ім. Т. Г. Шевченка, Інститут міжнародних відносин і Національну академію управління. З жовтня 2014 року Попова очолювала Департамент культури Київської міської ради. У лютому 2021 року вона залишила посаду. З вересня 2022 року була директоркою Музею історії Києва.

Тривалий час Діана Попова боролася з онкологією.

"Вона гідно приймала виклики цих важких часів, вкладала в Музей усю свою нестримну енергію, залучала підтримку партнерів, надихала та гуртувала команду, прагнула, щоб музейні проєкти були яскравими та памʼятними!", - написали на Facebook-сторінці Музею. 

 

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.