IN MEMORIAM: Відійшов у вічність історик Валерій Степанков

У віці 77 років помер доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри всесвітньої історії Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Валерій Степанков.

Про це повідомили колеги Валерія Степанкова.

Валерій Степанков народився 18 вересня 1947 року у селі Слобідка-Рихтівська на Хмельниччині. 1969 року закінчив з відзнакою відділ історії історико-філологічного факультету Кам'янець-Подільського педінституту.

З 1970 року був асистентом кафедри загальної історії Кам'янець-Подільського педінституту. З травня 1971 до травня 1973 року проходив службу у лавах збройних сил СРСР. Після повернення з військової служби поновився на посаді асистента кафедри загальної історії.

1980 року захистив кандидатську дисертацію "Антифеодальна боротьба селянства і козацьких низів у роки Визвольної війни (1648—1654)". У 1985 році став доцентом кафедри всесвітньої історії.

У 1992 році обирається на посаду професора. У грудні 1993 року успішно захистив за сукупністю робіт докторську дисертацію на тему "Українська держава у середині XVII століття: проблеми становлення й боротьби за незалежність (1648—1657 роки)".

У 1999—2006 роках обіймав посаду завідувача кафедри всесвітньої історії Кам'янець-Подільського державного університету. З 2015 року очолив кафедру всесвітньої історій Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.

Сфера наукових інтересів Степанкова охоплює дослідження проблем історії Української революції XVII ст., Української держави XVII—XVIII ст., політичної свідомості суспільства Гетьманщини XVII—XVIII ст., політичної еліти й козацтва XVII—XVIII ст.

Валерій Степанков - автор 450 опублікованих наукових робіт; у тому числі автор і співавтор 80 монографій, посібників, підручників і брошур; редактор і рецензент близько 200 монографій, збірників, статей, посібників і матеріалів конференцій.

Був лауреатом премії НАН України імені М. С. Грушевського (1993), Заслуженим працівником народної освіти України (1993), лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки (2001), нагороджений нагрудним знаком "За наукові досягнення" (2006), орденом "За заслуги" III ступеня (2007), Хрестом Івана Мазепи (2010) та удостоєний звання Почесного краєзнавця України (2017).

Прощання із Валерієм Степанковим професором відбудеться в центральному корпусі Університету Огієнка 25 січня з 10:00 до 12:00.

 

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.