Науковців запрошують до участі у конференції "Політика нацистських обвинувачень: Радянський Союз і антирадянські націоналізми в період Холодної війни"

Центр сучасної історії імені Миколи Гаєвого при Українському Католицькому Університеті спільно з Мюнхенським університетом Людвіга-Максиміліана запрошують до участі у конференції "Політика нацистських обвинувачень: Радянський Союз і антирадянські націоналізми в період Холодної війни".

Про це інформує Україна Модерна.

Ключовим елементом російської пропаганди для виправдання нинішньої війни проти України є твердження, що Україною керує "нацистський режим". Цей мотив не є новим; його коріння сягає радянської епохи, коли подібні звинувачення висувалися проти "буржуазних націоналістів" інших народів СРСР, зокрема країн Балтії. Радянське керівництво стверджувало, що ці націоналісти співпрацювали з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни, а після її закінчення перейшли на службу до США та інших західних держав, продовжуючи боротьбу проти Радянського Союзу. Навіть ще до Другої світової війни антирадянські націоналісти, які прагнули незалежності, розглядалися як "фашистські" вороги СРСР.

Відповідно, східноєвропейські антирадянські групи представників діаспори на Заході опинилися в центрі цих звинувачень, особливо у 1960-х роках. Справді, багато з тих, хто був причетний до німецького окупаційного режиму в місцевих адміністраціях або поліцейських підрозділах, залишили окуповані території разом з німецькими військами і згодом, наприкінці війни, опинилися як "переміщені особи" у західних окупаційних зонах Німеччини

Однак радянські публікації та інші заходи не ставили собі завдання надати історичне пояснення складної теми колаборації з нацистською Німеччиною. Радше, вони створювали образ ворога для мобілізації проти прагнень незалежності в радянських республіках, відволікали увагу від злочинів радянського режиму та боролися з впливом антирадянських емігрантських груп як у СРСР, так і за його межами.

Запрошуємо науковців подати тези, що досліджують передумови теперішніх обвинувачень у "нацизмі" та їхній вплив у Радянському Союзі і за його межами. Конференція зосередиться на ситуації в Україні, але також розглядатиме інші відповідні приклади. Основний хронологічний фокус зосереджений на періоді Холодної війни, але також вітаються дослідження щодо використання подібних звинувачень від кінця Холодної війни до сьогодення.

Можливі теми, що представляють інтерес для конференції:

  • Радянський пропагандистський дискурс про "буржуазних націоналістів" – мотиви, етапи, контексти
  • Радянські судові процеси над імовірними злочинцями часів німецької окупації: між пропагандою та правосуддям
  • Радянська політика щодо національностей СРСР у діаспорі
  • Діяльність діаспорних націоналістичних груп щодо Радянського Союзу
  • Радянський Союз і дебати про злочини часів німецької окупації та Голокост на Заході
  • Радянське трактування сіонізму як "буржуазного націоналізму"
  • Звинувачення у фашистських тенденціях у зовнішній політиці росії після 1990-х роківОрганізатори:

Організатори:

Ярослав Грицак, Мартін Шульце Весель, Кай Штруве

Будь ласка, надішліть тези (до 300 слів) та коротке CV до 20 квітня 2025 року на адресу Центру сучасної історії імені Миколи Гаєвого (cmh@ucu.edu.ua). Документи надсилати англійською мовою.

Організатори покривають витрати на проїзд і проживання учасників під час конференції. Через тривалу війну захід проходитиме у гібридному форматі: буде можливість участі наживо, а також в онлайн форматі.

Коли: 5–8 жовтня 2025 року

Місце проведення: Львів

Кінцевий термін подання: 20 квітня 2025 року

 

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.