Про "Тайванський Крим"

Кінмень - один із близько десятка островів, який перебуває під контролем Тайваню, але дуже близько біля материкового Китаю, - 10 км від китайського міста Сямень. Острів культурно і ментально – китайський. Тут відчувається Холодна війна, подекуди зруйновані будинки, протидесантні укріплення на пляжах, обладнані бункери та підземні тунелі. Відчувається гаряча війна поряд.

 

Відвідав Кінмень (Kinmen, Jinmen, 金門, дослівно – "золоті ворота"), один із близько десятка островів, який перебуває під контролем Тайваню, але дуже близько біля материкового Китаю, - 10 км від китайського міста Сямень, провінції Фуцзянь, та 180 км від Тайваню.

Острів відомий тим, що в 1958 р. тут були масштабні бойові дії, під час так званого Другої кризи в Тайванській протоці (八二三炮戰), коли Китай намагався захопити острів та обстрілював його з артилерії. Острів обороняли приблизно 90 тис тайванських солдат, логістика та доставка боєприпасів проводилась з Тайваню кораблями, під прикриттям американських конвоїв. На даний час острів ще відомий тим, що є одним із найбільших виробників тайванського алкоголю – Гаолян (高粱酒), дуже міцного (58 градусів),  зробленого на Сорго.

 
Кінмень - 10 км від Китаю та 180 км від Тайваню

Відчуття після візиту дуже змішані та контраверсійні, - їх одразу три: перше – острів культурно, ментально – китайський. Друге, - тут відчувається Холодна війна, подекуди зруйновані будинки, протидесантні укріплення на пляжах, обладнані бункери та підземні тунелі (до речі допомагали в цьому японські офіцери, які таємно від американців були запрошені Чан Кайши). Третє – гаряча війна поряд.

1. Кінмень – ментально та культурно китайський. Це видно по архітектурі будинків – стиль китайської провінції Фуцзянь, яким подекуди більше ста років. На Тайвані таких практично немає. В будинках досі живуть люди, тримають кафе та готелі, центральна частина – культурна спадщина.

 

По-друге, географічна близькість створює відчуття більшої близькості до Китаю ніж до Тайваню, незважаючи на те, що Тайвань надає преференції для жителів Кінменю, наприклад квиток на літак між Тайванем та Кінменем – вдвічі дешевший, діти мають пільги навчання в університетах тощо. Також економічно Цінмень залежить від китайських туристів (з 2021 р. діє паромний маршрут з Китаю), вода постачається також з КНР (спочатку в резервуарах, а потім в 2018 р., - побудували трубопровід).

Китай навіть хотів побудувати міст з Сяменю до Кінменю, але Тайвань заявив, що ці плани "були розроблені Китаєм в односторонньому порядку в рамках його планів поглинути Тайвань і розділити тайваньське суспільство, і що Тайвань не бачить потреби в мостах, що з'єднують Мацу або Кінмень з Китаєм".

В 2023 р. Тайвань відкрив кордони для китайських туристів, але Китай з того боку не дає дозвіл. Це спричинює стагнацію економіки острова, і місцеві жителі звинувачують в цьому Тайвань. Оскільки Тайвань своєю "провокативною та нерозумною політикою" призвів до погіршення відносин з Китаєм.

Як наслідок - Демократична прогресивна партія на цьому та іншому близькому до Китаю острові – Мацзу, ніколи не вигравала місцеві вибори. Тут завжди керує Гоміньдан, слоган якого – "забезпечити мир між берегами Тайванської протоки".

Хазяїн готелю, де я зупинився, тільки що повернувся з Китаю, та говорить,– тайванська влада – йолопи (笨蛋), оскільки відкрито говорять про незалежність, провокуючи Китай. На запитання чи Кінмень – китайський, він дипломатично відповідає – загалом, історично та культурно він належить до Китаю 中国 , але ніколи не належав до КНР 中华人民共和国 та не був під владою КПК, тому політично він Тайванський.

Крім цього, місцеві жителі не відчувають небезпеки від Китаю. Хазяйка ресторанчика (знову ж таки, розташованого в будівлі її сім'ї 老家, якій більше ста років) на запитання чи є у неї острах перед Китаєм і його можливою агресією, прямо та відкрито відповідає – "ми не боїмося, тому що Китай не буде бомбити Кінмень, він буде бомбити Тайвань".

 

У цій відповіді є логіка, демонстрація сприйняття, та ілюзія. Логіка в тому, що на Кінмені і близько немає тієї кількості тайванських військ яка була раніше. Наразі тут розташовуються невеликі підрозділи радіоелектронної розвідки та морської піхоти. Для захоплення острова Китаю потрібно просто завдати точного удару по них, і вивести з ладу передові загони розвідки та РЛС. Більше захищати острів нікому, військ дуже мало, висадку провести дуже легко, місцеві жителі не будуть опиратися, адже вони вже культурно і ментально - китайці.

"Китай не буде воювати з китайцями", - говорить пропаганда Пекіна, і місцеві жителі в неї вірять. Фраза "нас не будуть бомбити, а будуть Тайвань", демонструє що жителі (свідомо чи не свідомо) не сприймають Кінмень Тайванем. Ілюзія в тому, що вони не дивляться в майбутнє, та вірять що лише відбудеться зміна влади і вони будуть приймати китайських туристів.

Але Китай, після захоплення острова, цілком ймовірно буде змінювати населення на ньому, щоб виселити місцевих на материковий Китай і звести до нуля наявність хоч трохи лояльних до Тайваню людей, які можуть бути інформаторами. Взамін – заселити живописний острів "справжніми китайцями", та дати їм можливість побудувати вілли на красивих пляжах.

 
Бункер у скелі

2. Холодна війна тут. Це видно по фортифікаційних спорудах по всьому острову, розгалужених тунелях дуже доброї якості, протидесантних укріплень на пляжах, десятках місць "бойової слави" та музеїв. Наразі танки тут стоять лише як музейні експонати, тунелі – як місця для туристів. В одному з музеїв – в телефонних слухавках можна почути записи голосів тих, хто захищав Кінмень – "ноги були посічені снарядами", "щодня доводилось ходити більше двадцяти кілометрів щоб носити цемент", "все в димі та пилу"….

 
Підземні укріплення

В одному з музеїв – залишки китайських снарядів, як потім переплавлялись на кухонні ножі. Один з таких ножів навіть був подарований керівнику офісу у справах Тайваню КНР Чжан Чжіцзюню, який відвідав Кіньмень в 2015 р., щоб символізувати взаємний мир між двома сторонами Тайванської протоки та "поховати сокиру війни".

 
Ножі з китайських снарядів

На мапі Кіньменю вказана кількість китайських пострілів по усіх частинах території острова, і видно, що кожна частина (а не лише (військові цілі) інтенсивно бомбилась. За 53 дні інтенсивних боїв Китай випустив до 500 тис снарядів по острову.

 
Карта обстрілів Кінменю

3. Гаряча війна може повернутись. При виході з аеропорту – величезний плакат з левами (вітряний лев – символ Кінменю), які говорять – заборонено використовувати прожектори лазерні промені для осліплення повітряних суден, заборонено використовувати безпілотники, повітряні змії. Незважаючи на те, що значення острова значно змінилося – із розвитком китайського флоту, роль Кінменя як фронтира пропала, він є стратегічно вразливим, і в нових умовах неможливо забезпечити постачання та логістику до нього.

 
Плакати із забороненими предметами на острові 

Тепер влада зосереджується на обороні Тайваню, а на Кіньмені розташовуються передові загони електронної розвідки. Проте у випадку операції проти Тайваню Кінмень може бути використаний Китаєм як плацдарм для розміщення ракетних систем, для обстрілу Тайваню, щоб не розташовувати їх на території КНР. Тоді Тайвань буде змушений наносити удари у відповідь.

Кінмень - це як Донбас на Україні, одного разу я почув від колеги з місцевого Інституту. Здається, що по деким аспектам це порівняння має сенс.

Ярослав Кравченко : Реальний світ і фантазії лемківського мистця-самоука Епіфанія Дровняка

Свій перший пензлик Никифор Дровняк зробив зі щітки для гоління, коли працював прибиральником у перукарні. Малював найдешевшими акварельними фарбами - "гудзичками", змочуючи пензлик слиною, та крейдою на пакувальному папері чи на картоні, на списаних зошитах, на старих плакатах. У людних місцях, найчастіше при вході до Нових Лазєнек в Криніца-Здруй, викладав з торби пензлі та олівці, витягав пляшечку з водою та фарби і робив замальовки-ескізи. Поряд виставляв на продаж кілька вже завершених малюнків і "лист-прохання", де зазначав, що самостійно навчився малювати, просив у людей підтримки: "Бог Вам віддячить".

Олександр Шевцов: "Селян закопували в землю живими". Свідчення про мордування українців поляками на Львівщині 1939 року

"Осторонь дороги, у невеликому яру, лежали страшенно понівечені трупи. Це були українці, яких, за словами автора, жорстоко вбили польські підрозділи "Оборони". Жодна людина не здатна описати, з якою жорстокістю було знищено цих нещасних людей. За свідченнями місцевого цивільного населення, у лісі за цим яром мало бути ще близько 200 подібних жертв польської жорстокості. Цього видовища я ніколи не забуду. Ми обоє були раді, коли залишили позаду це місце звірячої жорстокості."

Андрій Іванець: Володимир Куткін: 100 років від народження художника, який свідчив про Голодомор і ГУЛАГ

Володимир Куткін належав до тієї нечисленної когорти митців у СРСР, які в умовах комуністичної цензури й політики "вимушеної амнезії" першими наважилися візуалізувати злочини комуністичного режиму – Голодомор 1932–1933 років та сталінські репресії. У фондах Національного музею Голодомору-геноциду зберігається унікальна колекція з понад ста його робіт, що стали вагомими мистецькими свідченнями про геноцид українського народу.

Мирослав Маринович: Камікадзе. 50 років Української Гельсінської групи

Ідея Гельсінської групи геніальна у своїй простоті. Брежнєв підписував Прикінцевий акт спокійно, бо був цілковито переконаний, що попередніми арештами країну повністю "зачищено" від потенційних бунтарів. Проте одразу знайшлися відчайдухи, які вирішили піймати кремлівського шулера за руку: "Підписав зобов'язання? То чому не виконуєш?!" Так з'явилася Московська Гельсінська група. Петро Григоренко пророчо відчув, що її однієї замало, і запропонував Миколі Руденку створити подібну групу в Україні.