Швейцарські диверсанти в часи "холодної війни" готувалися до партизанської війни — розсекречений звіт

У Швейцарії розсекретили таємний звіт, пов’язаний із таємною групою під назвою Project-26, яка діяла в часи "холодної війни".

Про це повідомляє "Європейська правда" з посиланням на ВВС.

Так званий "Звіт Корню" на 126 сторінках підготували в 1991 році, але згодом засекретили. Утім, опублікована інформація і зараз сильно відредагована урядом. Зокрема, там заретушовано всі імена і локації.

У документі міститься інформація про воєнізовану групу, про яку не знали ні широка громадськість, ні навіть парламент країни. Сформована в 1950-х роках, вона повинна була захищати Швейцарію на кордонах країни у разі радянського вторгнення.

Підземний бункер поблизу м. Гштада (кантон Берн) був однією з баз, яка служила секретній організації як сховище зброї та навчальний центр

Група діяла за межами контролю уряду Швейцарії, але була глибоко інтегрована в секретні військові служби. Project-26 розформували в 1990 році після того, як інформація про існування групи спричинила один із найгучніших скандалів в історії країни.

У лютому цього року газета Tages-Anzeiger повідомила, що Федеральний департамент оборони не зміг знайти 27 неопублікованих папок і досьє з розслідування щодо групи, яке проводилося після її розформування.

Дані опублікованого звіту показують, що нейтральна Швейцарія мала на диво тісну співпрацю з Великою Британією - членом НАТО.

До підрозділу входили близько 400 осіб. Його бійці регулярно їздили до Британії, часто використовуючи підроблені документи, і навчалися методам партизанської війни.

Під час навчань відпрацьовувалися, наприклад, підрив нафтопереробного заводу або стрибки з рухомого вертольота на корпус підводного човна, коли той знаходився на поверхні.

Р-26 також мав намір перевести свій командний центр до Британії у разі іноземного вторгнення до Швейцарії. Обладнання для переміщення зберігалося в сейфі у швейцарському посольстві в Лондоні.

Найбільш несподіваною стала інформація про те, що P-26 придбав зашифровану систему зв'язку "Гарпун". Цю ж систему використовували подібні військові групи у країнах-членах НАТО. Тому нейтральна Швейцарія, як видається, готувалася співпрацювати з НАТО у разі війни в Європі.

Повний звіт щодо діяльності групи, відповідно до швейцарських законів, не можна опублікувати до 2041 року. Швейцарський уряд стверджує, що продовження терміну секретності необхідне для захисту осіб, згаданих у звіті, які ще живі.

За словами істориків, воєнізовані мережі підтримувалися переважно США та Британією і мали підрозділи в Італії, Бельгії, Франції, Греції, Західній Німеччині та Нідерландах.

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.