До Національного художнього музею України картину, викрадену під час Другої світової війни

Українська зовнішня розвідка повернула Національному художньому музею України картину "Жіночий портрет" Владислава Галімського 1898 року, яку незаконно вивезли під час Другої світової війни.

Про це повідомили на сайті Служби зовнішньої розвідки України.

Робота Галімського була виявлена у 2018 році серед лотів на напівлегальному аукціоні в одній із європейських країн, звідки згодом і була продана, дані про покупця не розголошувалися. Після ретельного збору доказів вдалося підтвердити, що йдеться саме про втрачену роботу з колекції НХМУ. "Жіночий портрет" був ідентифікований: опис, розміри та зображення збігалися з обліковими документами музею та довоєнними фотографіями.

Силами та засобами Служби зовнішньої розвідки України було проведено багатоходову операцію для повернення культурної цінності до нашої держави. Зокрема було встановлено місцеперебування картини та осіб, причетних до незаконного вивезення її до третьої країни.

Виявлено, що покупцем є громадянин республіки білорусь, тісно пов'язаний із режимом лукашенка. Він був обізнаний, що картина є вкраденою і її розшукує Україна, проте відмовлявся повертати "Жіночий портрет" законним власникам. Завдяки заходам СЗРУ, що тривали понад рік, через представлення неспростовних доказів належності мистецького твору до української культурної спадщини, твір Владислава Галімського вдалося повернути у власність НХМУ.

"Аукціон був напівлегальним, а покупець — анонімним. Ми простежили шлях картини після аукціону, знайшли покупця і після довгих перемовин повернули твір до музею", — розповів представник Служби зовнішньої розвідки Олег Александров.

Тепер "Жіночий портрет" експонується в НХМУ і буде доступний для огляду протягом місяця.

За часів Другої світової війни лише з колекції Національного художнього музею України було вивезено понад 65 тисяч одиниць зберігання - живопису, графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва, бібліотечних та архівних фондів.

 

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.