Як росія краде українські культурні цінності: сучасна історія
За оцінками ЮНЕСКО, завдані російською агресією з 2014 року збитки українській культурній спадщині становлять понад $2,6 мільярда. Вважається, що це розграбування українських музеїв є наймасштабнішим із часів Другої світової війни. Для прикладу – в той час на території України окупаційними військами було знищено і викрадено понад 500 тисяч музейних експонатів, 51 млн книг, 46 млн архівних справ, а з 2015 по 2023 рік лише в Криму рф провела понад 1 385 археологічних розкопок і вивезла приблизно 5 мільйонів артефактів.
Росія завжди намагалася вести імперську загарбницьку політику не тільки щодо земель нашої країни, а й щодо її культурного спадку. Це стало невіддільною частиною дій кремлівського режиму з впровадження стратегії насильницького знищення української національної ідентичності та привласнення собі нашої історії.
Одним із перших характерних для росії випадків розкрадань українських культурних пам'яток стало викрадення Вишгородської ікони Божої Матері, яку Константинопольський патріарх подарував київському князеві Мстиславу Великому. Вона зберігалася в містечку Вишгороді під Києвом і вважалася найбільшою святинею Київської Русі. У 1155 році син удільного князя Ростово-Суздальського регіону й засновника москви Юрія Долгорукого Андрій Боголюбський привласнив святиню під час нападу на Київ. Її вивезли до Успенського собору тодішнього Володимира-на-Клязьмі (нині – місто Владимир у рф) та "перехрестили" на Володимирську ікону.
На початку ХХ століття Українська держава, одночасно з формуванням, набувала також і власного досвіду реституції. У квітні 1917 року Комітет Української Центральної Ради ухвалив рішення про повернення зі сховищ москви і петрограда козацьких клейнодів та інших реліквій, вивезених з теренів України у часи російської імперії. У цих містах почали діяти спеціальні комісії з виявлення та складання реєстрів українських пам'яток. Уряд радянської росії визнав претензії справедливими і затвердив постанови про передачу клейнодів представникам України. Частину розпочатого вдалося завершити вже за часів урср. У 20–30-х роках в Україну були повернуті визначні історичні реліквії з російської Оружейної палати, Третьяковської галереї, Історичного музею в москві та ленінграді. Зокрема лише з Ермітажу надійшло понад 11 тисяч предметів старовини.
Саме реституція, як юридична дія, є основним засобом компенсації шкоди, заподіяної культурній спадщині та культурним цінностям внаслідок порушення міжнародних норм у період збройного конфлікту. Мовою юристів – це відновлення прав власності на культурні цінності у випадку їх незаконного привласнення. Сама процедура передбачає повернення власникам предметів історичного і культурного значення, що були втрачені внаслідок окупації іноземною державою, викрадені та нелегально вивезені за межі країни походження.
За оцінками ЮНЕСКО, завдані російською агресією з 2014 року збитки українській культурній спадщині становлять понад $2,6 мільярда. Вважається, що це розграбування українських музеїв є наймасштабнішим із часів Другої світової війни. Для прикладу – в той час на території України окупаційними військами було знищено і викрадено понад 500 тисяч музейних експонатів, 51 млн книг, 46 млн архівних справ, а з 2015 по 2023 рік лише в Криму рф провела понад 1 385 археологічних розкопок і вивезла приблизно 5 мільйонів артефактів.
Недаремно питаннями музейної експропріації в агресора опікується саме директор їхньої зовнішньої розвідки сєргєй наришкін. За його наказом була створена інтермузейна група, яка, "подорожуючи" тимчасово окупованими територіями України, фактично викрадає культурні цінності як для власного збагачення, так і для створення чергових міфів, викривлення історичних подій та виправдовування російської агресії.
Тому для Служби зовнішньої розвідки України повернення культурних цінностей на Батьківщину є важливим і принциповим завданням у рамках відстоювання національних інтересів держави. Про результати далі буде…
