Служба зовнішньої розвідки України повернула історичний стародрук XVIII століття

Співробітники Служби віднайшли і повернули в Україну рідкісний стародрук – повну богослужбову книгу «Октоїх» («осьмигласник»), що була видана 1758 року в друкарні Почаївської Свято-Успенської лаври.

Про це інформує Служба зовнішньої розвідки України.

Зовнішня розвідка з'ясувала, що один із аукціонних домів продавав колекцію стародруків, виданих Києво-Печерською та Почаївською Свято-Успенською лаврами. Фахівці аукціону під час атрибуції стародруків встановили, що видання 1758 року містить відбитки штампів установи, де зберігалася книга. Згодом її продали особі, яка забезпечувала формування колекцій стародруків українських підприємців. Надалі "Октоїх" зберігався у приватній колекції на території АР Крим, Україна.

Згодом співробітники Служби встановили, що книга містить оригінальні штампи, які використовував Вінницький краєзнавчий музей для обліку своїх експонатів із 1920 року.

"На сьогодні примірники цього видання були зафіксовані лише у чотирьох збірках і вони мають пошкодження й неповні. А цей, що ми повернули, повний і має всі сторінки", – повідомив представник Служби зовнішньої розвідки під час передачі стародруку до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України.

СЗРУ наголошує: нині 101 український музей розташований під російською окупацією, в яких перебуває понад 1 700 00 предметів державної частини музейного фонду, тож робота з повернення культурних цінностей триватиме й надалі.

 

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.