IN MEMORIAM: Відійшов у вічність поет і дисидент Ігор Калинець

На 85 році життя у Львові помер поет, дисидент Ігор Калинець.

Про це повідомила його дочка Дзвенислава Калинець-Мамчур.

"...полетіла до небесної родини душа мого тата! Молимося за Тебе, а Ти там у небесах разом із Мамою молитимешся за Україну, дорогий Таточку...", - написала на своїй сторінці у Фейсбук донька Ігоря Калинця.

Ігор Калинець народився 9 липня 1939 року у Ходорові на Львівщині. Навчався на філологічному факультеті Львівського університету. Працював у Львівському обласному державному архіві.

У 1972 році за участь в дисидентському русі Ігор Калинець був засуджений на 6 років ув'язнення суворого режиму і 3 роки заслання. Покарання відбував у Пермських концтаборах разом з іншими шістдесятниками – Іваном Світличним, Василем Стусом, Миколою Горбалем, Семеном Глузманом. 

Перебував на засланні в Забайкаллі разом із дружиною - поеткою та громадською діячкою Іриною Стасів-Калинець (1940 – 2012).

Калинець був одним із тих, хто допоміг відродити Пласт. На початку 1988 року у редагованому ним із дружиною часописі самвивдаву "Євшан" опублікував текст про Пласт авторства мовознавця доктора Юліана Редька. Це була перша після десятиліть окупації України публікація про Пласт на рідних землях. Влітку того ж року Ігор Калинець протестував проти розгону мирного табору Пласту.

Ігор Калинець ‒ автор 17 збірок поезії, численних прозових творів, публіцистичних статей. Після повернення із заслання видавав дитячі збірки, редагував часописи. Лауреат премії імені Митрополита Андрея Шептицького, премії імені Василя Стуса та Національної премії України імені Тараса Шевченка. 

 
Фото Олександра Хоменко

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.