У Києві відкрили меморіальну дошку Єжи Ґєдройцю

У Києві відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки Єжи Ґєдройцю, амбасадору польсько-українського діалогу.

Про це повідомив Польський Інститут у Києві.

Дошку створив і встановив на розі вулиць Великої Васильківської та Єжи Ґєдройця (колишня Тверська, перейменована у 2018 році) художник Іван Григор'єв.

У церемонії урочистого відкриття меморіальної дошки взяли участь:

Пьотр Лукасєвіч, тимчасово повірений у справах Польщі в Україні;

Ярослав Ґодун, директор Польського інституту в Києві;

Микола Княжицький, депутат ВРУ, член Української частини Парламентської асамблеї України і Польщі, співголова групи з міжпарламентських зв'язків з Польщею;

Анна Бернхардт, голова Інституту літератури в Парижі;

Іван Григорʼєв, художник і авто меморіальної дошки.

Встановлення дошки ініціювало товариство "Lutchin Initiative" у партнерстві з видавництвом "Дух і Літера" та Інститутом літератури в Парижі за всебічної підтримки Польського інституту в Києві.

Єжи Ґєдройць (1906–2000) — польський політичний діяч, публіцист, видавець, культуролог, українофіл, речник польсько-українського порозуміння. Організатор і редактор багатьох часописів ("Głos fabryczny", "Akademicna kronika" (згодом "Akademicki dzień"), "Bunt Młodych" ( згодом "Polityka"), "Wschód – l'Orient"). Очолював Інститут літератури в Римі. З 1947 року — видавець та головний редактор часопису "Kultura". З 1953 — ініціатор видання "Бібліотеки "Культури"", з 1962 видавав "Історичні зошити". У межах "Бібліотеки" ініціював та уможливив видання антології Юрія Лавріненка "Розстріляне відродження" (1959).

 

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.