Всеукраїнський рейтинг "Книжка року-2025" оголосив переможців

Переможці рейтингу "Книжка року-2025" у номінації "Минувшина".

Про це повідомили на сайті конкурсу. 

Лавреатами стали книжки 21 видавництва. За всіма категоріями (7 номінацій по 2-4 підномінації в кожній) експерти оцінювали понад 1000 видань. Опрацювали 56 експертних анкет.

Переможцями рейтингу у номінації "Минувшина" стали:

У підномінації "Популярні видання / історична публіцистика" перше місце в рейтингу посіла книга українського та американського історика Сергія Плохія "Чорнобильська рулетка. Війна в ядерній зоні", яка вийшла друком у видаництві "Клуб сімейного дозвілля".

У підномінації "Дослідження / документи" переможцем обрали видання "Культурна колонізація. Страх, приниження та опір України в радянській імперії" історика та культоролога Радомира Мокрика. Книга побачила світ у видавництві "Локальна істоіря".

У підномнації "Біографії / мемуари" першість здобула книга історика Володимира В'ятровича "Генерал Кук. Біографія покоління УПА", яку видало видавництво "Віват".

Всеукраїнський рейтинг "Книжка року" з 1999 року щорічно визначає найкращі українські книжки поточного року, видані вітчизняними видавцями самостійно або у співпраці з іноземними партнерами.

 

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.