"Прощавай, Східна Європо". Уривок із книги Якуба Мікановського
"Прощавай, Східна Європо" — епічна й літературно-документальна сага про розмаїття регіону, який вийшов із моди після розпаду Радянського Союзу. Американський історик та журналіст Якуб Мікановський веде читача крізь століття від Балтії до Чорного моря — від християнізації язичників і середньовічних королівств до піднесення Речі Посполитої, панування Османської імперії, злету та падіння комунізму. За допомогою родинних легенд та архівних знахідок автор передає голос поколінь — християн, мусульман, євреїв та ромів, які жили, любили і страждали у цьому неспокійному краї.
Баал Шем Тов був реальною людиною. У нас є листи, написані ним власноруч, і ми знаємо подробиці його особистого життя. Оселившись близько 1740 року в українському містечку Меджибіж, він сплачував податки та був зазначеним у переписі населення. Він працював на різних, здебільшого скромних роботах. У різні періоди свого життя він був учителем початкової школи, кошерним різником. Якийсь час він копав глину на продаж для виготовлення гончарних виробів. Пізніше його дружина управляла корчмою, а він медитував у лісі над таємними іменами Творця. З часом він опанував уміння поєднувати слова і літери для створення дієвих амулетів і оберегів, слідуючи своєрідній кабалі, поширеній у той час. Направду і ім'я його, Баал Шем Тов, означає "Володар доброго імені". Воно означало призначення, а не особисте ймення. Народився він як Ісраель бен Еліезер. У Польщі та Литві було чимало різних баал шемів. Деякі з них були авторитетними рабинами, а інші були мандрівниками, які часом з'являлися під виглядом чарівників та шарлатанів, продаючи амулети та розносячи ліки.
Майже те саме робив Баал Шем Тов у своєму рідному місті Меджибіж. Він був містечковим кабалістом, містиком, який міг розпізнавати хвороби та знаходити їхні причини у невизнаних гріхах. Більшість його чудес відбувалися у нашому світі порожніх гаманців, нежиті та заздрісних сусідів. Він переймався справами шинкарів, перелюбників, шляхтичів, священників та крадіїв. Він повертав викрадених коней, зцілював захворювання очей, улагоджував заповіти, узгоджував умови оренд і навіть вдавався до витівок, інколи досить жорстоких. Він кмітливо давав поради та вмів добре на око оцінити худобу.
Чи то завдяки харизмі, чи то через свою успішність, Баал Шем Тов виділявся серед інших містечкових містиків та цілителів, які заполонили прикордоння Речі Посполитої. Він був більше ніж ще одним цілителем чи містиком, а тим, кому люди довіряли донести дійсно важливі прохання до Небес. У листах, що збереглися, Баал Шем Тов стверджував, що відвернув напад козаків і зупинив поширення чуми, подібно до того, як талтош Ержебет Тот вихвалялася, що спасла третину Угорщини від землетрусу. Як і вона, Баал Шем Тов був заступником усієї громади. Він задовольняв ту сильну потребу у посереднику, що її мали люди, у комусь, хто спромігся б оминути небесну бюрократію та донести клопотання безпосередньо до Бога. Вже за цю єдину роль Баал Шем Тов достойний визнання як духовний батько хасидизму. Баал Шем Тов поєднав у своїй персоні роль цадика, праведника і вчителя, який водночас був і прямим провідником для своїх прихильників.
Коли Баал Шем Тов помер у 1760 році, він розчинився у переказах про нього. Передані від учня до учня, з уст в уста, ці історії уміщували у собі суть його надбання, своєрідний демократизований містицизм. Одне з центральних вчень хасидизму каже, що аби доторкнутися до божественних таємниць, не потрібно бути тонким знавцем єврейської думки. Релігійний екстаз доступний усім. Радощі, як і аскетизм, були способом служіння Господу. До Бога можна було достукатися і ревною молитвою, і танцем, і співом, і святкуванням. Або ж і через оповіді історій.
