Спецпроект

Великих українців знову порахували. Зросла популярність Грушевського і Мазепи

Першу десятку визначних діячів культури, історії та політики очолюють Тарас Шевченко, Іван Франко та Леся Українка. Дослідження було проведено у рамках проекту «Україні потрібні герої».

Результати всеукраїнського опитування щодо ставлення українців до діячів культури, історичних та політичних діячів, представлені на прес-конференції в УНІАН заступником голови Верховної Ради України Миколою Томенком, свідчать, що найпопулярнішими серед визначних діячів є класики української літератури Тарас Шевченко (97,7%), Іван Франко (96,1%) та Леся Українка (96%). Серед державних діячів позитивною, на думку українців, є постаті Богдана Хмельницького (90,3%), Ярослава Мудрого (90%) та княгині Ольги (83,6%).

Віце-спікер також відзначив, що до першої десятки потрапив і Петро І, якого позитивно оцінили 71,5% (кожен п'ятий оцінює постать російського імператора негативно).

Лише щодо трьох історичних постатей негативне ставлення українців переважає позитивне: Йосипа Сталіна (64% ставляться негативно, 28% - позитивно), Степана Бандери (51% проти 28%), Симона Петлюри (48% проти 29%).

У західному регіоні України 56% позитивно ставляться до С.Бандери і 50% до С.Петлюри, тоді як у східному відповідно 9% та 11%. Голова експертної ради “Українського демократичного кола” Сергій Макєєв відзначив, що до Бандери та Петлюри жителі сільської місцевості налаштовані більш позитивно, ніж жителі міст.

Сталіну позитивну оцінку дали 7% опитаних у західному регіоні і 44% у східному.

За вісім років (2002-2010 рр.), коли проводиться вивчення громадської думки з цього питання, суттєво зросла позитивна оцінка внеску в українську історію Михайла Грушевського (з 53% до 68%), з 38% до 50% зросла підтримка діяльності Івана Мазепи, з 46% до 56% – В’ячеслава Чорновола та з 27% до 43% - Петра Скоропадського.

Віце-спікер і доктор історичних наук Томенко вважає, що гарною тенденцією є той факт, що світогляд сучасного українського суспільства формує українська історія, а не радянська чи російська.

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.