Спецпроект

Великих українців знову порахували. Зросла популярність Грушевського і Мазепи

Першу десятку визначних діячів культури, історії та політики очолюють Тарас Шевченко, Іван Франко та Леся Українка. Дослідження було проведено у рамках проекту «Україні потрібні герої».

Результати всеукраїнського опитування щодо ставлення українців до діячів культури, історичних та політичних діячів, представлені на прес-конференції в УНІАН заступником голови Верховної Ради України Миколою Томенком, свідчать, що найпопулярнішими серед визначних діячів є класики української літератури Тарас Шевченко (97,7%), Іван Франко (96,1%) та Леся Українка (96%). Серед державних діячів позитивною, на думку українців, є постаті Богдана Хмельницького (90,3%), Ярослава Мудрого (90%) та княгині Ольги (83,6%).

Віце-спікер також відзначив, що до першої десятки потрапив і Петро І, якого позитивно оцінили 71,5% (кожен п'ятий оцінює постать російського імператора негативно).

Лише щодо трьох історичних постатей негативне ставлення українців переважає позитивне: Йосипа Сталіна (64% ставляться негативно, 28% - позитивно), Степана Бандери (51% проти 28%), Симона Петлюри (48% проти 29%).

У західному регіоні України 56% позитивно ставляться до С.Бандери і 50% до С.Петлюри, тоді як у східному відповідно 9% та 11%. Голова експертної ради “Українського демократичного кола” Сергій Макєєв відзначив, що до Бандери та Петлюри жителі сільської місцевості налаштовані більш позитивно, ніж жителі міст.

Сталіну позитивну оцінку дали 7% опитаних у західному регіоні і 44% у східному.

За вісім років (2002-2010 рр.), коли проводиться вивчення громадської думки з цього питання, суттєво зросла позитивна оцінка внеску в українську історію Михайла Грушевського (з 53% до 68%), з 38% до 50% зросла підтримка діяльності Івана Мазепи, з 46% до 56% – В’ячеслава Чорновола та з 27% до 43% - Петра Скоропадського.

Віце-спікер і доктор історичних наук Томенко вважає, що гарною тенденцією є той факт, що світогляд сучасного українського суспільства формує українська історія, а не радянська чи російська.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.