У Києві відкрили меморіальну дошку Липинському. ФОТО

На Жовтому корпусі КНУ імені Шевченка відкрито меморіальну таблицю з барельєфним зображення В’ячеслава Липинського.

Дошку на фасаді колишньої Київської класичної гімназії №1 (нині в Жовтому корпусі розташовано Інститут філології Національного університету імені Тараса Шевченка) було відкрито з ініціативи видавництва "Темпора" та київських учених Тетяни Осташко й Юрія Терещенка, за підтримки ректорату КНУ.

Автор барельєфу - Марко Галенко.

На таблиці є напис: "У першій  Київській гімназії в 1900-1902 роках навчався В’ячеслав Казимирович Липинський (1882-1931) - видатний український громадсько-політичний діяч, вчений і дипломат. Один з чільних дипломатів молодої Української Держави періоду Гетьманату та Директорії".

 Фото: Мирослав Левицький

У відкритті меморіальної таблиці взяв участь член Політради НРУ, знавець і популяризатор творчості Липинського, громадський діяч Богдан Горинь.

В'ячеслав Липинський - український політик часів Гетьманату, теоретик українського консерватизму. Йому належить визначення патріотизму, з яким солідаризується редакція "Історичної Правди": 

"Націоналізм буває двоякий: державотворчий і державоруйнівний — такий, що сприяє державному життю нації, і такий, що це життя роз’їдає. Прикладом першого може бути націоналізм англійський; другого — націоналізм польський, український.

Перший є націоналізм територіальний, другий — націоналізм екстериторіальний і віросповідний. Перший називається патріотизмом, другий — шовінізмом.

Коли Ви хочете, щоб була Українська Держава — Ви мусите бути патріотами, а не шовіністами. Що це значить? Це значить, перш за все, що Ваш націоналізм мусить спиратися на любов до своїх земляків, а не ненависть до них, за те, що вони не українські націоналісти".

Більше про Липинського читайте в розділі "Колонки"

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.