В неділю реконструюватимуть звільнення Києва від нацистів

4 листопада у Києві відбудеться міжнародний військово-історичний фестиваль "Даєш Київ!", присвячений 69-ій річниці звільнення столиці від нацистів.

В заході візьмуть участь члени військово-історичних клубів України, Росії, Білорусі, Естонії, Литви, Чехії та інших країн - загалом близько 800 людей.

4 листопада о 12:00 на київському мототреку "Пирогово" (вул. Червонопрапорна, 188) відбудеться реконструкція одного з боїв, які відбувалися саме в ці дні 1943-го під Києвом.

В ході бою буде задіяно велику кількість важкого озброєння, авто-, мото- і бронетехніки, артилерію, авіацію і кавалерію. Учасники наочно продемонструють дії різних підрозділів супротивних армій.

 Фестиваль "Даєш Київ!" торік. Фото: rkka.kiev.ua

Згідно зі сценарієм, реконструюються бойові дії зведеного загону полковника Слівіна (71-ша стрілецька дивізія Першого Українського фронту). 4-6 листопада 1943 року полк діяв у відриві від головних сил 38-ої армії, яка вела наступ із Лютізького плацдарму.

Бої загону були одним із найважливіших елементів наступальної операції зі звільнення Києва. Підрозділ Слівіна став на дорозі ворожих резервів, перекидання яких з Букринського плацдарму противник розпочав відразу ж після удару радянських військ з Лютізького плацдарму 3 листопада 1943 року.

Організатори заходу: громадська ініціатива "Київський клуб "Червона Зірка" разом із Національною кіностудією імені Довженка за підтримки КМДА.

Дивіться інші реконструкції клубу "Червона Зірка":

Танки в снігу. Бої за Київ узимку 1943-44 років. ФОТО

Травень 1945-го. Як українці зустрілися з американцями. ФОТО

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.