АНОНС: "Ніколи знову? Виклики європейської політики пам’яті про Другу світову в контексті російсько-української війни"

8 травня українські історики й політики говоритимуть за круглим столом "Ніколи знову? Виклики європейської політики пам’яті про Другу світову в контексті російсько-української війни".

Про це інформує УІНП.

10 років тому Україна вперше приєдналася до європейської традиції відзначення Дня пам'яті та примирення 8-го травня.  Відмовилися від концепту "вєлікой побєди", натомість за європейською моделлю пам'яті намагалися повернути людину в знеособлену історію війни. Новим символом дня став червоний мак. 

Але повномасштабна війна РФ проти України гостро поставила питання переосмислення ролі Росії у Другій cвітовій війні, та загалом — загальноєвропейської політики пам'яті про війну. 

Росія використовує міф про "вітчизняну війну" у своїй пропаганді, а фраза "можем повторіть" лунає паралельно з все більшою агресією проти демократичних країн. Сам факт агресивного нападу та порушення принципів світопорядку, усталених після Другої cвітової війни, спонукає до нових поглядів на події тієї війни. 

Особливо критичним є непроговорений та недооцінений досвід Східної Європи. Досі ці народи тлумачили або як частину "Росії", або щонайменше зону її впливів, або як місце діяльності агресивних етнонаціоналізмів. Повномасштабний напад Росії на Україну наново оприявнив, що цей регіон був об'єктом імперських аспірацій і Третього Райху, й  СРСР. Тож без аналізу трагедії Східної Європи навряд чи можливо сформувати робочу модель пам'яті про Другу світову війну.

Чому попри гасло "Ніколи знову!", що було квінтесенцією європейської політики пам'яті та примирення, в Європі знову точиться кривава війна та здійснюється геноцид, а континент та світ постав перед загрозою третьої світової війни?

Про це вже 8 травня, о 14:00,українські історики й політики говоритимуть за круглим столом "Ніколи знову? Виклики європейської політики пам'яті про Другу світову в контексті російсько-української війни".

В обговоренні братимуть участь:

  • Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам'яті 
  • Юрій Савчук, директор Національного музею історії України у Другій світовій війні 
  • Оксана Романюк, директорка Інституту масової інформації
  • Андрій Когут, директор Архіву СБУ
  • Ярина Ясиневич, програмна директорка Центру досліджень визвольного руху, членкиня Ради Коаліції Реанімаційний пакет реформ
  • Володимир В'ятрович, історик, народний депутат, голова Українського інституту національної пам'яті у 2014-2019 роках
  • Олександр Зінченко, історик, заступник голови Українського інституту національної пам'яті у 2014-2018 роках 
  • Вадим Міський, програмний директор ГО "Детектор медіа"
  • Артем Біденко, експерт, заступник міністра, державний секретар Міністерства інформаційної політики України у 2014-2019 роках
  • Євген Бистрицький, філософ, громадський діяч
  • Олег Слабоспицький, громадський активіст, член Правління Національного українського молодіжного об'єднання
  • Тетяна Швидченко, завідувачка кафедри загальноосвітніх дисциплін у Зіґмунд Фройд Університет Україна
  • Сергій Громенко, історик 
  • Максим Майоров, співробітник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
  • Олеся Ісаюк, наукова співробітниця Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького"
  • та інші публічні інтелектуали

Слідкуйте за онлайн-трансляцією на YouTube-каналі Укрінформу.

Реєстрація для медіа: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSegqP9qSfHIbWlyvJ8x8ac7p1emJHmKEldb06NwUQ0N8Ppr1A/viewform 

Захід організовують Центр досліджень визвольного руху, Український інститут національної пам'яті, Коаліція Реанімаційний Пакет Реформ, Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, Національний музей історії України у Другій світовій війні.

 

Осип Тюшка. 40 років поряд зі Степаном Бандерою

Він був одним із найближчих друзів Степана Бандери. Вони потоваришували ще під час навчання у Стрийській гімназії. Разом входили до керівних ланок у Пласті й ОУН, мали близькі ідейні переконання й погляди на національно-визвольних рух, одночасно відбували ув'язнення в гітлерівському концтаборі Заксенхаузен, спільно розбудовували структуру ОУН революційної після Другої світової війни і були об'єктами оперативних розробок кдб. Тільки роль і місце у тих чекістських планах і заходах для кожного відводилися різні.

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".