Львівський журнал-літопис міжвоєнних років виклали у мережі

Всі 109 номерів міжвоєнного журналу "Літопис Червоної Калини" (1929-1939 рр.) розмістили в Електронному архіві українського визвольного руху.

В Електронному архіві українського визвольного руху avr.org.ua у відкритому доступі розмістили всі 109 номерів міжвоєнного журналу "Літопис Червоної Калини", повідомляє Центр досліджень визвольного руху.

Це історико-літературне щомісячне ілюстроване видання львівського видавництва "Червона Калина", яке виходило впродовж жовтня 1929 — липня 1939 року.

У журналі публікувалися матеріали про визвольну боротьбу 1917—1921 років, зокрема спогади учасників подій, фотографії, автобіографічні оповідання, документи, бібліографія, огляди книжок міжвоєнного періоду, тематичні вірші та прозові твори, некрологи.

"У цих журналах містяться сотні унікальних спогадів безпосередніх учасників перших визвольних змагань ХХ століття. Видання дотепер залишається головним часописом-джерелом свідчень українських вояків та старшин того часу. Сподіваюсь, що електронна версія допоможе десяткам і сотням дослідників, зекономить їхній час та розширить можливості", — говорить упорядник колекції, історик Юрій Юзич.

Повні комплекти перших випусків (1929—1932) вдалося відшукати в приватній колекції історика, академіка Сергія Білоконя. Решту видань (1933—1939) скопійовано з архівів Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка.

Керівник проекту "Електронний архів українського визвольного руху" Андрій Когут зазначає, що публікація підбірки всіх номерів "Літопису Червоної Калини" є позитивним прикладом співпраці істориків та джерелознавців з Е-архівом: "Спільними зусиллями команди Е-архіву та дослідників минувшини україномовний сегмент Інтернету збагачується рідкісною та важкодоступною інформацією першоджерел. Історики та дослідники подекуди мають уже готові підбірки документів, ми ж надаємо технічну можливість для публікації їх у відкритому доступі"

Документи можна переглянути за посиланням.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.