Львівський журнал-літопис міжвоєнних років виклали у мережі

Всі 109 номерів міжвоєнного журналу "Літопис Червоної Калини" (1929-1939 рр.) розмістили в Електронному архіві українського визвольного руху.

В Електронному архіві українського визвольного руху avr.org.ua у відкритому доступі розмістили всі 109 номерів міжвоєнного журналу "Літопис Червоної Калини", повідомляє Центр досліджень визвольного руху.

Це історико-літературне щомісячне ілюстроване видання львівського видавництва "Червона Калина", яке виходило впродовж жовтня 1929 — липня 1939 року.

У журналі публікувалися матеріали про визвольну боротьбу 1917—1921 років, зокрема спогади учасників подій, фотографії, автобіографічні оповідання, документи, бібліографія, огляди книжок міжвоєнного періоду, тематичні вірші та прозові твори, некрологи.

"У цих журналах містяться сотні унікальних спогадів безпосередніх учасників перших визвольних змагань ХХ століття. Видання дотепер залишається головним часописом-джерелом свідчень українських вояків та старшин того часу. Сподіваюсь, що електронна версія допоможе десяткам і сотням дослідників, зекономить їхній час та розширить можливості", — говорить упорядник колекції, історик Юрій Юзич.

Повні комплекти перших випусків (1929—1932) вдалося відшукати в приватній колекції історика, академіка Сергія Білоконя. Решту видань (1933—1939) скопійовано з архівів Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка.

Керівник проекту "Електронний архів українського визвольного руху" Андрій Когут зазначає, що публікація підбірки всіх номерів "Літопису Червоної Калини" є позитивним прикладом співпраці істориків та джерелознавців з Е-архівом: "Спільними зусиллями команди Е-архіву та дослідників минувшини україномовний сегмент Інтернету збагачується рідкісною та важкодоступною інформацією першоджерел. Історики та дослідники подекуди мають уже готові підбірки документів, ми ж надаємо технічну можливість для публікації їх у відкритому доступі"

Документи можна переглянути за посиланням.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.