Спецпроект

У Стамбулі вперше з'явиться міський музей

Ідея такого музею виникла ще 20 років тому. Той факт, що у Стамбула, який був столицею цілої імперії, досі немає міського музею, в той час як практично в усіх інших містах вони є, довгий час залишався приводом для дебатів.

Про це пише blackseanews.net.

Нинішній мер Стамбула, Кадір Топбаш, заявив, що проект музею готовий, і залишилося тільки провести тендер на його спорудження. Про заснування музею, як очікується, буде оголошено до того, як пройдуть вибори до місцевих органів влади, намічені на березень 2014 року.

В музеї будуть представлені всі аспекти життя міста-гіганта, його культурне і соціальне життя, розваги в різні історичні періоди існування, макети головних архітектурних будівель, таких як мечеть Сулейманіє або "Мармарай", підводний залізничний тунель, продовжений під Босфором, який з'єднує європейську та азіатську частини міста.

Минуле і сьогодення Стамбула буде представлено в 46 галереях міського музею, який, як планується, буде побудований поруч з музеєм "Панорама 1453", що розповідає про завоювання Константинополя турками-османами, по сусідству зі стамбульським музеєм-палацом Топкапи. У планах також побудувати планетарій поруч з музеєм.

Основні факти історії, географії, сільського господарства, промисловості, природи і культури, а також національна кухня Стамбула демонструватимуться відвідувачам міського музею. Крім того, кожній з 39 адміністративних одиниць Стамбула буде надано місце в музеї, щоб продемонструвати особливості кожного району муніципалітету.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.