Запрацював новий сайт "Лікбез. Історичний фронт"

Запрацював новий історичний сайт, який ставить за мету спростування історичних стереотипів і міфів, що нав’язує російська пропаганда.

У епіцентрі інформаційних атак російських пропагандистів опинилося українське минуле, - вважають історики, які заснували проект "ЛІКБЕЗ. Історичний фронт".

Це сайт, де зібраний перелік міфів, стереотипів та спотворень, на яких ґрунтується російська історична антиукраїнська пропаганда: щодо території країни, Новоросії, "бандерівців" і "колабораціоністів".

Як розповів автор та координатор проекту "ЛІКБЕЗ. Історичний фронт" Кирило Галушко, відповіді на кожен міф підготовлені провідними фахівцями істориками з наукових та освітніх установ Києва та інших міст України.

 

На даний час спростовано майже сотню міфів російської пропаганди.

Кирило Галушко також зазначив, що метою інформаційної війни є не лише перекрутити і спотворити факти поточних політичних подій та того, що відбувається в Україні сьогодні, але й підірвати історичні засади української ідентичності:

"Україна подається російською пропагандистською машиною як штучний витвір, історична випадковість, країна і держава, яка ніколи не існувала до 1991 р. і яка ніколи не доводила свою життєспроможність, - розповів історик. - Через таку подачу проводиться думка про неминучість розпаду України або її зникнення з політичної карти, приреченість будь-яких спроб оперти сучасний патріотизм на історичне підґрунтя традицій, досвіду і здобутків українців протягом попередніх століть".

 Історик Кирило Галушко (праворуч), автор і координатор сайту "Лікбез. Історичний фронт"

Кирило Галушко навів ряд міфів, які поширює російська пропаганда. Наприклад, легенда про випадковість сучасних територіальних меж України, які є "лише подарунками Леніна, Сталіна і Хрущова", а половина України є не Україною, а "Новоросією".

Україна ніколи не переплюне російську пропаганду, у неї нема для цього достатнього ресурсу, вважає редактор сайту "Історична правда" Вахтанг Кіпіані. На його переконання, потрібен протилежний підхід:

"Ми – країна свободи, ми повинні показувати людям все те багатоманіття, всі ті контроверсії, всі ті розвилки, які були в історії".

Директор Українського інституту національної пам’яті к.і.н. Володимир В’ятрович вважає, що Україна не може протиставити потужній пропагандистській машині Росії нічого, крім правди:

"Правда завжди складніша, ніж спрощені для масового споживання міфи. Крім того, її ще треба вміти донести до суспільства. Ми розуміємо, що виключно зусиль Українського інституту національної пам’яті в цьому напрямку буде недостатньо. Тому свою роль бачимо в першу чергу у співпраці та підтримці громадських ініціатив".

В’ятрович зауважив, що держава має обов’язок створити можливості для поширення знань: відкрити архіви, показати події у музеях, віддавати шану полеглим воякам, репресованим чи убитим громадянам, написати шкільний підручник з історії, який має скерувати зацікавлених до подальшого пошуку.

Сайт "Лікбез. Історичний фронт" був презентований на круглому столі, який був організований ІАЦ РНБО України та Українським інститутом національної пам’яті.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.