КОНКУРС: Український визвольний рух 1920-х-1950-х років

Конкурс студентських наукових робіт "Український визвольний рух 1920-х-1950-х років" проводять третій рік поспіль, щоб розвивати студентські наукові дослідження української боротьби за свободу та незалежність.

Передбачено три премії для переможців: за найкращу роботу — 3000 грн, друге місце — 2000, третє — 1000 грн.

На конкурс можуть подаватися наукові роботи з таких напрямів:

  • повстанський рух на Наддніпрянщині у 1920-х роках. Цілком доречними будуть як студії, присвячені окремим повстанням чи отаманам, так і дослідження, що охоплюють певний регіон;
  • селянський опір колективізації;
  • ідеологія та програми українського націоналізму в 1920-1950-х роках. Автори можуть пропонувати теми, пов'язані як із певними аспектами ідеології (наприклад, "Геополітичні ідеї на шпальтах "Розбудови нації"" чи "Соціальні функції держави в роботах публіцистів ОУН другої половини 1940 - початку 1950-х рр."), так і з її творцями (наприклад, "Діяльність М. Сціборського в Парижі", "Діяльність Я. Моралевича в США");
  • чільні постаті ОУН та УПА в 1920-1950-х рр. (організатори зацікавлені у дослідженнях, присвячених або малорозробленим в історіографії особам, або аспектам діяльності лідерів ОУН та УПА, які не ставали предметом розгляду дослідників раніше);
  • діяльність окремих структурних одиниць ОУН і УПА в певний період (наприклад, "Діяльність ОУН на Черкащині 1941-1943 рр.");
  • повсякденне життя підпільників та повстанців у 1920-1950-х рр. (цілком прийнятними можуть бути теми, пов'язані із заняттями повстанців у таборі чи системою забезпечення харчами тощо, особливостями проживання у криївках тощо).
 

"Тематика заявки цілком може виходити поза заявлені межі, якщо надано відповідне обґрунтування. Нас цікавлять оригінальні роботи, оперті на аналіз наявної історіографії та написані з використанням джерел", — говорить к.і.н. Марта Гавришко, керівник академічних програм ЦДВР.

Роботи оцінюватиме конкурсна комісія, до якої увійшли відомі українські історики, дослідники визвольного руху:

к.і.н. Володимир В'ятрович, голова Українського інституту національної пам’яті, директор наукового центру при Національному університеті "Києво-Могилянська академія";

д.і.н. Іван Патриляк, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

Руслан Забілий, директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького";

к.і.н. Володимир Панченко, директор Інституту суспільних досліджень;

к.і.н. Олександр Іщук, науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху.

Конкурс організований спільними зусиллями Центру досліджень визвольного руху, Українського інституту національної пам’яті, Інституту суспільних досліджень (Дніпропетровськ), Центру історії державотворення України в ХХ столітті Києво-Могилянської академії (Київ) та Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" (Львів) та за підтримки Міністерства освіти і науки України.

Учасниками конкурсу можуть стати студенти українських вищих навчальних закладів.

Для участі потрібно до 26 жовтня податки заявку (заповнюється онлайн), а також надіслати на адресу konkurs@cdvr.org.ua конкурсну роботу у вигляді наукової статті (згідно з вимогами) та ілюстрації до неї.

Детальніше про умови конкурсу читайте на сайті Центру досліджень визвольного руху.

Прес-центр Центру досліджень визвольного руху:

history@cdvr.org.ua

тел./факс: +380 32 247-45-22

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.