Спецпроект

АНОНС: Польські ідеї для українського Музею Майдану

12 лютого о 16.00 Музеї Івана Гончара запрошує до виставкового простору "Творчість Свободи" на музейну зустріч-презентацію "Стратегії музейних нарацій: польський досвід".

У вересні 2014 року група українських музейників, істориків та журналістів відвідала Варшаву та Ґданськ у межах програми Study Tours to Poland Польсько-Американського Фонду Свободи.

Мета поїздки полягала в ознайомленні з польським досвідом збереження та презентації історичної пам’яті, пошуку ідей для українського Музею Свободи / Музею Майдану, створення сучасних музейних інституцій.

Своїми враженнями про тенденції розвитку музейної справи у Польщі, принципи створення новітніх експозицій, комунікаційні підходи і розвиток аудиторій, поділяться учасники цікавої пізнавальної поїздки.

Олександр Зінченко, заступник директора Інституту національної пам’яті, виступить з презентацією "ЯК СТВОРИТИ МУЗЕЙ І ВИГРАТИ ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРИ?"

Як і чому розпочалася музейна революція в Польщі, які музейні установи можуть бути аналогами майбутнього українського Музею Майдану/Музею Свободи, модель наративного музею на прикладі Європейського Центру Солідарності – таким є коло питань першої презентації.

Європейський центр Солідарності. Фото Grzegorz Mehring, Dawid Linkowski / Archiwum ECS 

Людмила Рибченко, завідувач відділу Національного музею історії Великої Вітчизняної війни, у презентації "ЯК ІСТОРИЧНА ГРА МОЖЕ СТАТИ ХІТОМ МУЗЕЙНИХ ПРОДАЖІВ?" розповість про освітні програми Інституту національної пам’яті Польщі та польських музеїв, а також про те, як у польських музеях навчають дітей бути відповідальними за свою країну, вшановують героїв та жертв, шукають у пересічних людях приклади авторитетів та ідеалів для наслідування. А ще – як учасники пам’ятних акцій долучаються до будівництва спільного віртуального монументу.

Ігор Пошивайло, заступник гендиректора Музею Івана Гончара, у своїй презентації "200 КМ КАБЕЛЮ В ЕКСПОЗИЦІЇ АБО ЯК ОТРИМАТИ НАГОРОДУ ЗА ВИСТАВКОВИЙ ПРОЕКТ ВІД МІНІСТРА КУЛЬТУРИ?" зупиниться на питаннях створення поляками сучасних експозицій, пріоритетів іконографії, наративу та сценографії у музейній справі Польщі, співпрацю між науковцями і дизайнерами, ознайомить із яскравими case studies, зокрема Музею варшавського повстання, Музею історії Польщі, Музею історії польських євреїв, Музею Другої світової війни, Європейського центру Солідарності, Музей Шопена, Варшавського етнографічного музею.

ВХІД ВІЛЬНИЙ

Адреса: вул. Лаврська, 19, Київ

Тел. для довідок: (044) 288-92-68, (067) 737-53-47

Джерело: сайт Музею Івана Гончара

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.