Знайшли гробницю з серцем Сулеймана - чоловіка Роксолани

Гробниця з серцем османського султана Сулеймана I Пишного, яку вчені давно шукали, розташовується неподалік від міста Сігетвар на півдні Угорщини.

Про це заявив професор Норберт Пап з університету міста Печ (Угорщина), який проводив пошуки гробниці.

Археолог "практично впевнений" в тому, що виявлена ним прямокутна будівля є тим самим місцем.

Сулейман I помер в 1566 році під час облоги Сігетварa. Його тіло було перевезено в Стамбул і поховано в мавзолеї. Проте серце турецького правителя і чоловіка українки Анастасії Лісовської, відомої як Роксолана, так і залишилося в Угорщині.

Вчені давно шукають місце його поховання. Правління завойовника і реформатора Сулеймана (1494-1566) було "золотим віком" Османської імперії.

ТАКОЖ: Жіноче султанування в Туреччині розпочали і закінчили українки

"Наразі все вказує на те, що ця будівля могла служити гробницею Сулеймана, - зазначив Пап. - Однак, щоб визначити це зі 100-відсотковою точністю, будуть потрібні розкопки і дослідження сусідніх будівель", - говорить Пап.

Розкопкам передувала робота в архівах, в ході якої вчені шукали натяки на точне місце розташування гробниці. Дослідження місцевості, на якій зупинили вибір Пап і його колеги, виявило сліди кількох будівель. Одна з них була точно зорієнтована на Мекку.

Його Священна й Імперська Величність, Падишах, Султан султанів, Хан ханів (каган), Цезар Риму Сулейман І-ий Закононодавець (Пишний)

Ця місцевість підійшла під опис оттоманського поселення Турбек, заснованого в 1570-х роках на місці поховання серця Сулеймана. Воно служило місцем паломництва, поки не було зруйновано в 1680-х, після величезної перемоги над Османською імперією під Віднем.

У ході розкопок, які проводилися в жовтні і листопаді, вчені виявили прямокутну будівлю. Всередині - центральна кімната розміром приблизно 8 на 8 метрів.

Гробниця була розграбована. Деякі декоративні елементи залишилися недоторканими. Вони схожі на ті, що можна побачити в мавзолеї Сулеймана Пишного в Стамбулі.

Інше за темами НЕКРОПОЛІ та ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ

Новое Время

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.