Відновлено могилу гетьманця Залозецького-Саса

У місті Ґрац, що на південному сході Австрії, знайшли могилу професора Львівської богословської академії та Віденського університету Володимира Залозецького-Саса

Про це повідомляє проєкт "Віртуальний некрополь української еміграції".

Протягом кількох років поховання вважалося втраченим, адже у 2016 році пам'ятник демонтували за несплату оренди місця поховання. Локалізувати могилу, що не мала пам'ятника, вдалось завдяки некрологу, опублікованому в газеті української громада США "Свобода".

 

Залозецький-Сас Володимир Романович (10.07.1896 – 12.10.1959) – український мистецтвознавець, політичний діяч. Син українського хіміка Романа Залозецького.

Прихильник і послідовник В'ячеслава Липинського. Від 1920 року – член Українського союзу хліборобів-державників (УСХД). Був одним із ініціаторів створення консервативно-монархічної організації в Західній Україні, а також "Братства українських класократів-монархістів, гетьманців" (1930), яке утворилося внаслідок саморозпуску УСХД. На еміграції мешкав у Чехословаччині, Німеччині, Австрії. Був викладачем Українського вільного університету в Празі, Українського наукового інституту в Берліні, професор Української католицької богословської академії у Львові (1928–34), 1947 – професор Віденського університету.

Наукові дослідження присвячені впливам візантійського мистецтва, готики, ренесансу, бароко на українську архітектуру.

"У 2020 році пластуни та представники української меншини в м. Ґрац провели акцію "Благочинна кава". Ми влаштували музичний вечір, на який запросили гурт української народної музики "Файна". На зібрані пожертви змогли відновити могилу. Через карантин неможливо провести урочистий масовий захід, тому мені з Іваном  Мачинським із Зальцбургу, друзі позичили машину, і ми поїхали встановити хреста.

Саму могилу проплатили до 2030 року. На запит до адміністрації, нам дозволили встановити дерев'яного хреста, бо для каменярських робіт потрібно знайти фірму з ліцензією, а це дорого.

Загалом, за цей рік маємо три такі могили: Інсбрук – сотник Олександр Рибачевський, Ґрац – класократ Володимир Залозецький-Сас і Відень – інженер Дмитро Равич", – розповів пан Тарас Піняжко, координатор громадської ініціативи "Врятуй могилу героя".

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".