Суд зобов’язав мерію Львова віддати останки агента НКВС Кузнєцова в Росію

Касаційний адміністративний суд Верховного суду України зобов’язав виконком Львівської міськради дозволити перепоховання останків агента НКВС Миколи Кузнєцова на меморіальному комплексі у російському Єкатеринбурзі. Раніше львівська мерія неодноразово відмовлялася провести ексгумацію і передати рештки радянського агента його родичам у Єкатеринбурзі.

Про це повідомляє Zahid.net

 

Миколу Кузнєцова у 1960 році перепоховали на Пагорбі Слави у Львові. Львівські праворадикали неодноразово розмальовували могилу Кузнєцова, а в березні 2019 року невідомі викрали бронзовий барельєф із його могили. Взимку 2021 року біля могили виявили підкоп.

Родичі Миколи Кузнєцова кілька разів просили виконком Львівської міськради дозволити перепоховати його у Єкатеринбурзі, оскільки вони не можуть доглядати за могилою на відстані, а у Львові його могилу систематично пошкоджують вандали. Однак міський голова Андрій Садовий заявляв, що ексгумувати останки російського агента неможливо, в той час, коли в російському полоні перебувають українські громадяни. Крім цього, міська рада просила СБУ та Міністерство закордонних справ надати свій висновок щодо перепоховання Миколи Кузнєцова.

"Я вважаю, що це рішення – на часі. Якщо ми зможемо отримати наших полонених додому, то ми будемо тоді це враховувати", – прокоментував рішення виконкому міський голова Андрій Садовий.

Племінниця радянського агента НКВС Маргарита Брюханова подала на міську раду Львова до суду. 27 жовтня Львівський окружний адмінсуд зобов'язав міськраду повторно розглянути рішення про перепоховання останків Миколи Кузнєцова й це рішення мерія не змогла оскаржити в апеляції. Після цього Маргарита Брюханова звернулася до Верховного суду з проханням зобов'язати ЛМР дозволити перепоховання її дядька.

Касаційний адмінсуд підтвердив, що Маргарита Брюханова зібрала всі документи, необхідні для перепоховання родича, а СБУ чи Мінкульт, до якого зверталася міська рада, не мають повноважень дозволяти чи забороняти перепоховання. Тож 15 вересня суддя Касаційного адмінсуду Михайло Смокович зобов'язав виконавчий комітет Львівської міської ради дозволити перепоховання останків Миколи Кузнєцова з Пагорбу Слави у Львові на Широкореченському військово-меморіальному комплексі у Єкатеринбурзі.

Ця постанова є остаточною й оскаржити її не можна. У п'ятницю, 22 жовтня, виконком Львівської міськради вкотре розглядатиме рішення про перепоховання Миколи Кузнєцова на вимогу суду.

Микола Кузнецов – радянський диверсант-розвідник, агент НКВС, який загинув 8 березня 1944 року у селі Боратин Бродівського району на Львівщині. За однією з версій, він сам підірвав себе гранатою, за іншою – загинув у бою. Посмертно йому присвоїли звання Героя Радянського Союзу. Ексгумацію останків спецагента НКВС провели в 1959 році.








Австралійські українці у В’єтнамській війні

Народились у Німеччині, жили в Австралії, воювали у В’єтнамі на боці США. Матеріали австралійського національного архіву, реєстр ветеранів, журнали бойових дій розкривають крихти інформації про покоління українських мігрантів, яке було створене однією війною та потрапило на іншу.

"Пам’ять може зробити нас людьми, які змінять Україну", - Максим Остапенко

Інтерв’ю з директором "Києво-Печерської лаври" для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Мене 2-річну витягнули з-під мертвої мами". Радіо Свобода побувало в селі Угли, що пережило Волинську трагедію

Сарни ‒ Український інститут національної памʼяті отримав звернення від польської громадянки Кароліни Романовської щодо можливості проведення пошуку та ексгумації останків членів її родини, яких убили 12 травня 1943 року. УІНП погодив ці пошукові роботи в селі Угли Рівненської області на 2025 рік. Радіо Свобода поїхало в село Угли, що у Сарненському районі Рівненщини, щоб дізнатися, що там нагадує про трагедію 81-річної давнини? Що залишилося у пам'яті місцевих жителів про ті страшні часи в роки Другої світової війни?

Осип Тюшка. 40 років поряд зі Степаном Бандерою

Він був одним із найближчих друзів Степана Бандери. Вони потоваришували ще під час навчання у Стрийській гімназії. Разом входили до керівних ланок у Пласті й ОУН, мали близькі ідейні переконання й погляди на національно-визвольних рух, одночасно відбували ув'язнення в гітлерівському концтаборі Заксенхаузен, спільно розбудовували структуру ОУН революційної після Другої світової війни і були об'єктами оперативних розробок кдб. Тільки роль і місце у тих чекістських планах і заходах для кожного відводилися різні.