Суд зобов’язав мерію Львова віддати останки агента НКВС Кузнєцова в Росію

Касаційний адміністративний суд Верховного суду України зобов’язав виконком Львівської міськради дозволити перепоховання останків агента НКВС Миколи Кузнєцова на меморіальному комплексі у російському Єкатеринбурзі. Раніше львівська мерія неодноразово відмовлялася провести ексгумацію і передати рештки радянського агента його родичам у Єкатеринбурзі.

Про це повідомляє Zahid.net

 

Миколу Кузнєцова у 1960 році перепоховали на Пагорбі Слави у Львові. Львівські праворадикали неодноразово розмальовували могилу Кузнєцова, а в березні 2019 року невідомі викрали бронзовий барельєф із його могили. Взимку 2021 року біля могили виявили підкоп.

Родичі Миколи Кузнєцова кілька разів просили виконком Львівської міськради дозволити перепоховати його у Єкатеринбурзі, оскільки вони не можуть доглядати за могилою на відстані, а у Львові його могилу систематично пошкоджують вандали. Однак міський голова Андрій Садовий заявляв, що ексгумувати останки російського агента неможливо, в той час, коли в російському полоні перебувають українські громадяни. Крім цього, міська рада просила СБУ та Міністерство закордонних справ надати свій висновок щодо перепоховання Миколи Кузнєцова.

"Я вважаю, що це рішення – на часі. Якщо ми зможемо отримати наших полонених додому, то ми будемо тоді це враховувати", – прокоментував рішення виконкому міський голова Андрій Садовий.

Племінниця радянського агента НКВС Маргарита Брюханова подала на міську раду Львова до суду. 27 жовтня Львівський окружний адмінсуд зобов'язав міськраду повторно розглянути рішення про перепоховання останків Миколи Кузнєцова й це рішення мерія не змогла оскаржити в апеляції. Після цього Маргарита Брюханова звернулася до Верховного суду з проханням зобов'язати ЛМР дозволити перепоховання її дядька.

Касаційний адмінсуд підтвердив, що Маргарита Брюханова зібрала всі документи, необхідні для перепоховання родича, а СБУ чи Мінкульт, до якого зверталася міська рада, не мають повноважень дозволяти чи забороняти перепоховання. Тож 15 вересня суддя Касаційного адмінсуду Михайло Смокович зобов'язав виконавчий комітет Львівської міської ради дозволити перепоховання останків Миколи Кузнєцова з Пагорбу Слави у Львові на Широкореченському військово-меморіальному комплексі у Єкатеринбурзі.

Ця постанова є остаточною й оскаржити її не можна. У п'ятницю, 22 жовтня, виконком Львівської міськради вкотре розглядатиме рішення про перепоховання Миколи Кузнєцова на вимогу суду.

Микола Кузнецов – радянський диверсант-розвідник, агент НКВС, який загинув 8 березня 1944 року у селі Боратин Бродівського району на Львівщині. За однією з версій, він сам підірвав себе гранатою, за іншою – загинув у бою. Посмертно йому присвоїли звання Героя Радянського Союзу. Ексгумацію останків спецагента НКВС провели в 1959 році.








Полковник–киянин із «Чорних Запорожців» Армії УНР

Багато років в соціальних мережах гуляє світлина "Чорних Запорожців" із неідентифікованими старшинами легендарного кінного полку Армії УНР. Тривали суперечки чи це взагалі "чорні"... І коли саме зроблено світлину

«Десять міліонів пятсот тищ. І крапка». Українцям нав’язують суперечливі дані про жертв Голодомору

Скільки українців загинуло від голоду у 1932–33 роках? Війна за цю відповідь триває вже кілька років. У вересні вона спалахнула з новою силою через оприлюднення нових даних: 10,5 мільйонів жертв, з них 9,1 млн в Україні.

Початок (не) братської колонізації

Сотня років знадобилась Росії, щоб нав’язати свою владу і запустити процес широкомасштабної колонізації України. Зусилля царату були спрямовані на цілковиту асиміляцію та інтеграцію у політичній, економічній, соціальній, культурній та духовній сферах суспільного життя.

Ніч розгону. Міленіали з Пласту, які не пішли з Майдану

Раннім ранком 30 листопада близько 2000 «беркутівців» атакували протестувальників, які залишались на Євромайдані. Ця ніч змінила історію України. Наступного дня – 1 грудня – сотні тисяч киян вийшли на масову акцію протесту. Ким були ті, хто залишився ночувати на Майдані Незалежності? Попри те, що основні лідери Євромайдану напередодні ввечері (29 листопада) фактично закликали розходитись. Прирікаючи тих, хто залишається, на маргіналізацію протесту. Як це вже було під час мовного Майдану.