Розпочалися Єврейські дні у львівській Ратуші

З 12 липня до 5 серпня у Львові відбуватиметься просвітницький проект "Єврейські дні у Ратуші". Цього року лекції та дискусії об’єднані темою "Спільноти, середовища та держави у спірних містах ХХ століття".

Участь в проекті візьмуть науковці з Польщі, Великобританії, Німеччини, Сполучених Штатів Америки та України.

Усі події, окрім "міських прогулянок", уже традиційно відбуватимуться у ресторані "Ратуша" (пл. Ринок, 1). Вхід – вільний!

Повна програма доступна за посиланням на сайті Центру міської історії (Львів).

"Єврейські дні" розпочинаються лекцією Катажини Котинської "Мультикультурність, багатоголосся, мовчання. "Інший" міжвоєнного Львова в літературі".

Початок о 19.00

 

Мультикультурність міжвоєнного Львова є охоче мальованим образом. Як це питання виглядає в літературі міжвоєнного періоду і перших років післявоєнного. Яке місце в місті польських авторів займають українці, де в текстах українських авторів є поляки, як одні і другі бачать євреїв?

Друга світова війна принесла черговий, після 1918 року, катастрофічний перелом для львівської мультикультурності. Одним з його елементів є зміна населення міста, до якої призвели "репатріації", вивезення, Голокост, прибуття до міста нових мешканців.

Перервана пам’ять, вимушене відокремлення від "малої батьківщини" призвели до того, що в творах чисельних еміграційних авторів і польських "репатріантів" зміцнюється образ Львова – мультикультурної ідилії.

В пролозі до воєнної катастрофи була міжвоєнна ізоляція різних спільнот, відокремлене існування, паралельне, повне стереотипів. На додаток, в стосунку до євреїв – означене антисемітизмом, який тоді переважно сприймався як природній, не вартим уваги елемент образу світу. Після Голокосту цей анисемітизм на рівні рефлексу переходить на декілька десятиліть в майже повне мовчання, з яким стараємося впоратися тільки тепер.

 Катажина Котиньска

Професор Катажина Котиньска, працює в Інституті славістики Польської Академії Наук, Варшава. Україністка, літературознавець, перекладачка української і білоруської літератури. Коло дослідницьких зацікавлень: українська література XX i XXI ст., образ Львова в літературах різних народів, функціонування літературного тексту в сприйнятті читача, літературний переклад – практика і критика. В 2015 р. видала книжку "Львів: про прочитання міста по-новому" ("Lwów: o odczytywaniu miasta na nowo", Краків, MCK).

"Єврейські дні" є публічною програмою для широкої громадськості і пов'язані з двома проектами Центру міської історії: літньою школою про єврейську історію і багатокультурне минуле, яка триває з 2010 року та ініціативою "Простір Синагог: єврейська історія, спільна спадщина та відповідальність" (у партнерстві з Львівською міською радою та Німецьким товариством міжнародної співпраці GIZ).

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.