АНОНС: Лекція "Прогулянки містом і складні теми минулого" у Львові

У Львові триває серія лекцій та дискусій "Єврейські дні у Ратуші", головною темою якої цього року є "Спільноти, середовища та держави у спірних містах ХХ століття".

Сьогодні, 21 липня, усіх охочих запрошують на лекцію "Прогулянки містом і складні теми минулого", яку проведе Др. Тімоті Вайт (Міський університет Нью-Джерсі, США).

Початок лекції о 19:00, ресторан "Ратуша" (пл. Ринок, 1). Вхід – вільний!

Забезпечений синхронний переклад на українську мову.

Др. Тімоті Вайт має неабиякий досвід екскурсовода й фахівця з публічної історії. Більше 15 років він викладає міську та модерну історію, а також проводить екскурсії Нью-Йорком для студентів та туристичних груп. 

 Тімоті Вайт

Йому часто доводиться говорити про расову ворожнечу, витіснення сусідства, різні спадщини одного міста, але також і про теми, пов’язані із Голокостом і Катинню.

За словами доктора Вайта, щоразу, коли під час екскурсії чи лекції виринає схожа тема, це викликає абсолютно різні реакції й почуття у студентів і туристів. Під час своєї львівської лекції науковець розгляне джерела такого напруження і пояснить, як поводитися у таких ситуаціях з погляду фахівця публічної історії.

Він також прокоментує деякі приклади складної публічної історії у Львові і проведе паралелі між українською та американською публічною історією.

Повну програму заходів можна завантажити на сайті Центру міської історії.


Др. Тімоті Р. Вайт викладає міську та модерну історію на посаді професора в Міському університеті Нью-Джерсі (м. Джерсі-Сіті, шт. Нью-Джерсі). Окрім Нью-Йорка та Джерсі-сіті, нещодавно дослідник проводив міські прогулянки у Куско, Мадриді, Барселоні, Афінах і Шанхаї.

Його наукові зацікавлення зосереджені на динаміці зміни районів, пост-індустріальних містах і театральній історії, що підштовхнуло його написати книгу "Трудовий Бродвей: ремесло й індустрія американського театру" ("Blue-Collar Broadway: The Craft and Industry of American Theater")(2015).

 

"Єврейські дні" є публічною програмою для широкої громадськості і пов'язані з двома проектами Центру міської історії: літньою школою про єврейську історію і багатокультурне минуле, яка триває з 2010 року та ініціативою "Простір Синагог: єврейська історія, спільна спадщина та відповідальність" (у партнерстві з Львівською міською радою та Німецьким товариством міжнародної співпраці GIZ).

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.