АНОНС: Львів очима євреїв

Сьогодні остання лекція в рамках програми "Єврейські дні у Ратуші: Спільноти, середовища та держави у спірних містах ХХ століття".

Лекція професорки Наталії Алексюн "Опісля: Львів очима євреїв, які вижили" відбудеться 3 серпня о 19.00 у приміщенні ресторану "Ратуша" (площа Ринок, 1).

Вхід вільний.

 

У своїх свідченнях, Філіп Фрідман припускав, що дві тисячі євреїв ще жили в місті Львові, коли Радянська Армія зайняла його в липні 1944 року. Перед німецькою окупацією тут було 150 тисяч євреїв.

Фрідман утік із Янівського концтабору і переховувався. Його свідчення зосереджені на руйнуванні громади, але в них постають і питання про пережиття чоловіків, жінок і дітей, які дожили до осені-зими 1944 року.

Євреї, що вижили, поділялися на три категорії – "арійці", що вижили за т.зв. арійськими документами, "лісові люди", які приєдналися до партизанів, і "щурів", які переховувалися.

Як всі вони намагалися перебудувати своє життя в радянському Львові? Якими були їхні пріоритети й дилеми?

Професорка Наталія Алексюн  розглядатиме свідчення, щоденники, спогади та усні історії, щоб не тільки простежити перші кроки тих, хто вижив, а й подискутувати, яким вони пам'ятають той Львів.

Лекція відбудеться англійською мовою зі синхронним перекладом. Програма заходів доступна на сайті Центру міської історії.

 Наталія Алексюн

Наталія Алексюн є доцентом з сучасної єврейської історії у коледжі Туро Вищої школи юдаїки у Нью-Йорку.

Свій перший науковий ступінь вона отримала у Варшавському університеті, а далі провадила дослідження в Оксфорді, Єрусалимі і Нью-Йорку. Згодом здобула другий докторський ступінь в Нью-Йоркському університеті.

Наталія Алексюн видала монографію "Куди? Сіоністський рух у Польщі, 1944-1950 роки" (польською мовою), а також опублікувала численні статті у провідних виданнях із східноєвропейських студій та з юдаїки.

Зараз вона працює над новою книгою про т.зв. "справу про трупи у Європейських університетах" у 1920-х та 1930-х оках, а також над проектом про повсякденне життя євреїв, які переховувалися в Галичині під час Голокосту.

"Єврейські дні" є публічною програмою для широкої громадськості і пов'язані з двома проектами Центру міської історії: літньою школою про єврейську історію і багатокультурне минуле, яка триває з 2010 року та ініціативою "Простір Синагог: єврейська історія, спільна спадщина та відповідальність" (у партнерстві з Львівською міською радою та Німецьким товариством міжнародної співпраці GIZ).

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.