З’явився віртуальний музей історії культури та активізму Луганська

24 листопада в Києві активісти молодіжної організації «СТАН» презентували віртуальний музею історії культурного та громадського життя Луганська в 2004—2013 роках.

Про це повідомляє газета "День". Музей "Luhansk’s Art&Facts" являє собою веб-сайт, на якому зібрані та скласифіковані фото та відеоматеріали різноманітних артефактів і явищ культурної історії Луганська за 2004—2013 роки. Крім того, на порталі розміщено спогади людей, які були активними в громадському житті міста тих часів.

Ініціаторами створення віртуального музею стали вимушені переселенці з Луганська, які прагнули зберегти пам’ять про життя міста до війни. Автором ідеї виступили Ярослав Мінкін – луганець, який нині проживає в Івано-Франківську - та дослідниця Анна Остафійчук (Нідерланди).

Частина команди проекту. Зліва праворуч: Богдан Дубильовський, Яна Браун та автор ідеї Ярослав Мінкін 

"Музей покликаний законсервувати і зберегти артефакти культурного життя Луганська в період між двома революціями. Руйнувати стереотипи щодо регіону та їх мешканців, заповнювати порожнечу тотальної ізольованості і невідомості про тамтешнє мистецьке і активістське життя. І коли нависла загроза втратити багато мистецьких цінностей, ми вирішили врятувати все що ще можливо і зробити це надбанням громадськості із комфортним доступом", - говорить один із авторів проекту Богдан Дубильовський.

На презентацію зібрався аншлаг 

За словами організаторів, щоб його втілити їм знадобилося півроку. Заручившись підтримкою "Гете-Інституту в Україні", Музею округу Фрідріхсхайн-Кройцберг у Берліні (Friedrichshain-Kreuzberg Museum) та Міністерства іноземних справ Федеративної Республіки Німеччини  їм удалося розробити концепцію та наповнити віртуальний музей оцифрованими експонатами та унікальними свідченнями.

Зібрані експонати творці музею розділили на п’ять категорій: артефакти, персони, середовища, місця та події. Ключовим критерієм добору була різноманітність у висвітленні життя міста.

Головна сторінка сайта віртуального музею 

"Музей демонструє відвідувачам нереалізовану альтернативу – культурні та громадські ініціативи Донбасу, які уособлювали демократичний європейський шлях і були насильно перевані з початком конфлікту. Заперечувати цей досвід непродуктивно. Краще зберегти цю пам’ять і зробити висновки, щоб сформувати ґрунт для майбутніх реформаторів Донбасу", - пояснює один із керівників "СТАНу" Костянтин Скоркін.

Над створенням проекту "Luhansk’s Art&Facts" працювали: Ярослав Мінкін, Світлана Ославська, Богдан Дубильовський, Мелані Кребс, Яна Браун, Оксана Свищ, Христина Чернеко, Кайл Логан і Євгеній Королєтов. 

 Виступає - Світлана Ославська

Як пояснили автори, хронологічні межі їхнього проекту починаються з 2004 року, коли суспільно-культурне життя Луганська стало помітним як самобутнє явище, і закінчуються 2013 роком, тобто останнім мирним роком у житті міста.

Під час презентації перед учасниками виступив директор Музею Фрідріхсхайн-Кройцберг Мартін Дюсполь, який провів паралелі між вигнанням німців із Східної Європи до власне німецьких земель після Другої світової війни і вимушеним переселенням луганчан унаслідок російсько-української війни. Німці-біженці також створювали музеї, присвячені їхнім малим батьківщинам.

Однак, на його думку, віртуальний музей "Luhansk’s Art&Facts" значно прогресивніший, оскільки він не консервує ностальгію за регіоном, а орієнтований на збереження культурних надбань Луганщини для майбутніх поколінь.

Відвідати віртуальний музей "Luhansk’s Art&Facts" можна за адресою www.artluhansk.com. Автори проекту закликають поповнювати віртуальну колекцію та пропонувати свої зауваження.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.