Польські історики виступили проти політизації історичної науки

Польські академічні історики протестують проти інструменталізації науки в політичних цілях.

Про це йдеться у "Декларації учасників Форуму дослідників новітньої історії", який пройшов у Варшаві, оприлюдненій 10 грудня на сайті Польського історичного товариства.

"Говоримо за автономію історіографії, академічного світу та інституції культури, за їх нехалежність від влади без огляду на політичні вподобання. Виступаємо проти інструменталізації історії заради одномоментних політичних цілей або чиїхось приватних інтересів", - пишуть науковці в заяві.

На їхню думку, історична політика, яку також називають політикою пам’яті, повинна розбудувати національну та громадянську спільноту, спираючись на багатство світоглядів, і поважати різноманітні точки зору.  

Фундаментом для цього вчені мужі називають: повагу до історичних фактів, які є наслідком критичного аналізу джерел і усвідомлення складності польської історії.

"Турбота про плюралістичний вимір повинна бути турботою всіх дослідників без огляду на світоглядну різницю та спеціальності, які вони представляють", - наголошують підписанти "Декларації".

Історики переконані, що "поділи і суперечки є сутністю демократичного публічного життя, але у сфері історії не можна нехтувати засадами взаємоповаги і доходити до трактування як ворогів людей інших поглядів, які стосуються минулого і форми національної спільноти".

Декларацію підписали професор, доктор габілітований Кшиштоф Мікульський від імені Польського історичного товариства і професор, доктор габілітований Томаш Шрамм як Голова Комітету історичних наук при Польській академії наук.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.