АНОНС: В Івано-Франківську покажуть унікальну сторічну кінохроніку міста. ВІДЕО

В Івано-Франківську під живий музичний супровід презентують унікальний історично-мистецький кінопроект “Моє місто. 100 років на екрані. Документальна кінохроніка Станиславова, Станіслава та Івано-Франківська 1917 - 2017 років”.

Впродовж останніх двох років краєзнавці та журналісти збирали й оцифровували кіноплівки, де фігурує теперішній обласний центр. Удалося віднайти найдавніше, наразі, кількасекундне відео Станиславова в часі Першої світової війни - 1917 році!

Також в одному з польських архівів знайшли відео 1937 року, коли місто входило до складу Польщі, й оцифровано сюжети німецької та радянської кінохроніки часу Другої світової війни.

Проте найбільше відеоматеріалу збереглося з радянської доби в державному кінофонофотоархіві України ім. Пшеничного.

З-поміж численного віднайденого матеріалу змонтовано німий 45 хвилинний фільм, у якому відібрано найзнаковіші моменти життя міста.

Сценарій написав відомий місцевий краєзнавець Іван Бондарев. Кінохроніка показує всі історичні періоди, а також окупації, під якими місто було впродовж останніх ста років: Австро-Угорщина, Річ Посполита, угорська та німецька окупація, радянська окупація та період незалежної України.

Окрім того, що ініціаторам проекту вдалося поєднати різні сюжетні лінії життя міста  за сто років в одне 45-хвилинне німе кіно, особливістю фільму є і його еклектичний музичний фон.

Класичні мелодії від струнного ансамблю "Quattro corde" у поєднанні із сучасним електронним сетом від "хaoRa" - вдало доповнюють відеоряд, розставляють акценти, тримають увагу глядача та не дають відірватися від екрану.

 

Такий музичний мікс є невипадковим. У фільмі фігурують як старий Станиславів, якому притаманна традиційність тогочасної Європи, так і сучасний Івано-Франківськ з його пошуком новизни.

Цікавим є й те, що для проекту відомий письменник Тарас Прохасько написав прозові тематичні тексти, які зачитає під час показу фільму.

27 травня, субота, 21.00 

Місце: старий дворик Івано-Франківського національного медичного університету (м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2).

Організатори: мистецька агенція "Мантикора", тижневик "Репортер" та телерадіокомпанія "Вежа".

Вхід вільний.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.