У Борисполі відкрили меморіал учасникам антирадянського повстання та жертвам Великого терору

17 вересня в м. Борисполі Київської обл. відкрили пам’ятник учасникам антибільшовицького повстання 1920 року та жертвам Великого терору.

Обидва монументи постали на Книшовому меморіальному парковому комплексі Борисполя як елементи єдиного меморіалу, передає прес-служба Київської обласної державної адміністрації.

Фото: FB Юрко Слюсар 

На цьому місці, ймовірно, покояться рештки розстріляних бориспільських повстанців. Досі їх пам’ять було вшановано лише символічним знаком, встановленим активістами Народного Руху в 1990-х роках.

Пам’ятник являє собою тюремний мур, крізь  який проглядаються обличчя та фігури жертв комуністичного режиму. Уся стіна всіяна табличка з прізвищами бориспільців, які загинули внаслідок репресій чи в антибільшовицькій боротьбі – близько 200 осіб.

 Фото: FB Юрко Слюсар

Ці імена під час відкриття зачитали вихованці Будинку дитячої та юнацької творчості. Виготовила пам’ятник компанія "ART Stepanov", скульптор – Олексій Степанов.

На церемонії були присутні: голова Київської обласної державної адміністрації Олександр Горган, Надзвичайний і Повноважний Посол Бельгії в Україні Люк Якобс, бориспільський міський голова Анатолій Федорчук й адміністрація Борисполя, місцеві депутати, громадські діячі та небайдужі громадяни.

 Фото: FB Юрко Слюсар

За словами мера Борисполя, ідея вшанування повстанців і жертв радянського терору виникла ще 9 років тому, але всі ці роки шукали кошти та варіанти втілення монумента.

"Ті люди, які в страшних муках були позбавленні життя заслуговують на те, аби їх пам’ятали і шанували", – наголосив Федорчук.

Заупокійну літургію та освячення пам’ятника відслужив Митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський Епіфаній.

 Фото: FB Юрко Слюсар

ДОВІДКА:

Бориспільске антибільшовицьке повстання тривало з 6 травня по червень 1920 року. Очільником виступу був Микола Чепілко. Повстання вибухнуло в той час, коли об’єднані польсько-українські війська взяли Київ. Повстанці розраховували утримувати місто до їх підходу. Однак через контрудар Червоної армії українська й польська армії до Борисполя так і не дійшли, а повстання придушила червона кавалерія. Більшовики спалити дві третини містечка, а кожного п’ятого чоловіка розстріляли.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.