Відомі діячі закликають до появи вулиці Яцека Куроня у Львові. ЗВЕРНЕННЯ

Група українських інтелектуалів закликала міську адміністрацію та мера Львова надати одній із центральних вулиць міста ім’я відомого польського політика та громадського діяча Яцека Куроня.

Вони запропонували також міським радам інших міст України і Польщі зробити подібний крок — назвати одну з вулиць прізвищем особи, яка доклалася до польсько-українського примирення, інформує Простір.pl.

У відкритому листі вони наголошують на важливості польсько-українського примирення, а також критикують польську владу.

У тексті йдеться про те, що Яцек Куронь — одна з найбільш відомих постатей, які народилися у Львові. Підкреслено, що він доклав зусиль до польсько-українського поєднання та відіграв ключову роль під час врегулювання конфлікту довкола військових поховань на Цвинтарі львівських орлят.

Автори листа стверджують, що польсько-українські відносини дуже погіршилися. На їхню думку, голова відповідальність за таку ситуацією — на теперішньому польському уряді. Польсько-українські відносини не можуть залежати від поганої політики поганих політиків, — впевнені львівські інтелектуали.

Далі наводимо повний текст звернення, опублікований 15 листопада на порталі "Збруч".

"У стосунках між Польщею й Україною йдеться не лише про взаємини між двома народами, а й про майбутнє всієї Центрально-Східної Європи. Це особливо важливо в умовах, коли на східних кордонах Європи з’явився новий і сильний агресор — путінська Росія, котра бачить у польсько-українському примиренні загрозу для своїх новоімперських планів. Заради досягнення своїх цілей Кремль інструменталізує історичну пам’ять  — пробує встановити свою версію минулого як монопольний копірайт.

На жаль, така політика стає дедалі заразливішою. Свідченням є різке погіршення стосунків між польською й українськими державами. Ми усвідомлюємо, що Україна не допрацьовує своїх домашніх уроків з історичного минулого. Однак ми вважаємо, що головна відповідальність падає таки на теперішній польський уряд. Свідченням того є факт, що сучасна польська влада свідомо йде на погіршення стосунків з Німеччиною, на релятивізацію польської відповідальності за Голокост і т.д. Але у випадку з Україною ситуація особливо тяжка і вразлива, зокрема і через те, що Україна є жертвою російської агресії, а тому потребує підтримки сусідів, а не конфронтації з ними.

Ми усвідомлюємо, що теперішній польський уряд не виражає інтересів усіх поляків. Ми переконані: була і залишається значна частина польського суспільства, яка і далі прихильна до нормалізації польсько-українських відносин. Як і ми, вона не хоче залишатися заручником небезпечної державної політики. В умовах, коли держава не може впоратися зі своїми функціями або зловживає ними, завданням і викликом для суспільства є вироблення засобів протидії.

Львів і його громада посідає особливо важливе місце у стосунках між Польщею й Україною. Ми маємо багато прикладів та імен, які протидіяли кривавому протистоянню і старалися перетворити Львів у приклад польсько-українського примирення. Одним з найвідоміших був Яцек Куронь, уродженець — почесний громадянин — Львова і творець "Солідарності". Зокрема, на початку 2000-х він відіграв ключову роль у розв’язанні конфлікту навколо військових поховань на Личаківському цвинтарі.

Ми звертаємося до Львівської міської ради з пропозицією назвати одну з центральних вулиць його іменем. Водночас пропонуємо міським радам інших міст України і Польщі зробити подібний крок – назвати одну з вулиць прізвищем особи, яка доклалася до польсько-українського примирення.

Не можна допустити, щоб польсько-українські стосунки залежали від поганої політики поганих політиків. Політики приходять і відходять — а нам тут разом жити і творити спільне майбутнє".

Звернення підписали: Мирослав Маринович, Ярослав Грицак, Орест Друль, Тарас Возняк, Ірина Подоляк, Юрій Андрухович, Ярослав Рущишин, Оксана Кісь, Маріанна Кіяновська, Євген Глібовицький, Юрій Головач, Олена Джеджора, Юрій Прохасько, Ірина Старовойт, Богдан Панкевич, Юрій Кох, Богдан Пужак, Володимир Кауфман, Ярослав Сватко, Марк Зархін, Олесь Пограничний, Зеновій Мазурик, Ігор Мельник, Маркіян Іващишин, Олег Онисько.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.

"Цього разу це війна". Фрагмент із книжки Крістофера Кларка "Сновиди"

Уранці 28 червня 1914 року, коли ерцгерцог Франц Фердинанд із дружиною Софією прибули на залізничний вокзал у Сараєві, Європа ще жила в мирі. Через 37 днів спалахнула війна, яка забрала життя понад кільканадцять мільйонів людей, зруйнувала низку імперій і докорінно змінила хід світової історії. У книжці Крістофера Кларка "Сновиди" події, що призвели до Першої світової війни, розгортаються майже похвилинно.

"Архіви — це пам'ять народу"

Інтерв’ю з представниками Державної архівної служби України Анатолієм Хромовим і Тетяною Шевченко для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.